Булінг у школі: що це таке і як з ним боротися?

Образливі прізвиська, глузування, стусани – це перші тривожні дзвіночки, які свідчать про цькування дитини. Тривалі агресивні дії щодо іншого у світі називають булінгом. Причини на те можуть бути прості: успіхи в навчанні, зовнішність, вимова, поведінка, статки родини.

Із виявами булінгу в Україні стикаються 8 із 10 дітей, повідомляє Український інститут дослідження екстремізму. Таке явище, як шкільне цькування однолітків, поширюється по всьому світу, бо насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою. До чого може призвести ігнорування булінгу та як його попередити?

Ужгородка Олена Тельнюк про булінг знає не на словах. Її 10-річного сина протягом довгого часу ображали однокласники. Це були хлопці, значно сильніші від нього.

Його ображали через зачіску

– Я помітила, що моя дитина змінюється на очах. Син став закритим, не таким активним, як раніше, – розповідає жінка. – А ще знаходив найменший привід, аби не йти до школи. Тоді я запідозрила щось неладне. Пробувала це з’ясувати із класним керівником. Утім у відповідь на мої розпитування мене тільки те й робили, що запевняли: усе гаразд. Посилали із дитиною до психолога. На щастя, син мені все розповів. Його ображали через зачіску. У нього гарне волосся, тому він коротко не стрижеться. Як на мене, син має гарну і стильну зачіску. А ось його однокласникам вона не сподобалася. Тому спочатку на нього пускали швал образ, потім запотиличників і різних кличок. Звісно, коли я про це дізналася, то думала, що рознесу ту школу. Зі скандалу нічого доброго не вийшло. Мені сказали, що я все вигадала і це просто невинна дитяча сварка, а я істеричка і мій син теж не подарунок.

Тому я просто перевела його в іншу школу. Зараз син добре вчиться, у нього багато друзів, і взагалі він дуже любить ходити до школи.

Порівняно з попередніми роками шкільний булінг в освітній практиці суттєво поширився, а його вияви набули нових форм. Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, ініціатори булінгу. Часто ситуації набувають жахливих масштабів. В українських ЗМІ неодноразово повідомлялося про гучні випадки жорстокого насильства над дітьми.

#СтопБулінг

У Верховній Раді навіть зареєстрували законопроект, який передбачає штрафи за булінг. Якщо раніше батьків ініціаторів та учасників цькувань штрафували всього на 51 гривню за неналежне виконання батьківських обов’язків, то тепер суму штрафів хочуть збільшити в рази. І змінити формулювання правопорушення: не хуліганство, а власне булінг.

Аби пояснити громадянам усе про це явище, а також те, яких загрозливих масштабів набуває згадана проблема, Міністерство юстиції України в межах проекту «Я маю право!» розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їхніх батьків.

Головне територіальне управління юстиції в Закарпатській області активно долучається до роз’яснень громадянам про поняття булінгу, його види та основні ознаки.

– Ми надаємо практичні поради батькам, як допомогти своїй дитині, якщо вона стала жертвою булінгу; як поводитися тим, чия дитина цькує однолітків; як потрібно реагувати на вияви булінгу в навчальних закладах і куди звертатися за допомогою, – пояснює заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації – начальник Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Маріанна Готра. – Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінгу обирають того, хто має якусь відмінність від однолітків. Це можуть бути особливості зовнішності, манера спілкування, поведінки, незвичайне захоплення, соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, що люблять домінувати, тобто бути «головними». Людину, яку обрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінгу є: словесні образи, глузування, обзивання, погрози; образливі жести або дії, наприклад, плювки; залякування за допомогою слів; фізичне насилля.

За інформацією юстиції, нині набирає обертів і кібербулінг. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до вчителів та батьків. Підтримка дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників загрожують серйозною шкодою фізичному та психічному здоров’ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратися з деякими ситуаціями.

– Не можна залишати цю ситуацію без уваги, – наголошує Маріанна Готра. – Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати й зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного та комфортного середовища для кожної дитини.

Проблеми вашої дитини – ваші проблеми

Розпізнати жертву булінгу неважко. Зазвичай дитина замикається в собі, плаче без пояснень, втрачає апетит, не цікавиться звичайними для неї речами, стає флегматичною. У разі відвертої розмови може відкритися, розказати про образу й запитати, чи то є правдою, що про нього сказали.

– Хуліганство важко сприймається в будь-якому віці, а особливо в дитячому чи підлітковому. Перше, що можна зробити для своєї дитини, – дати зрозуміти, що її проблеми хвилюють вас. Не залишайте її наодинці з ситуацією, – коментує шкільний психолог Ольга Муріна. – Важливо, аби підліток розповів про те, що коїться в школі, а з отриманої інформації необхідно робити висновки. Контролюйте ситуацію, аби вчасно втрутитися в її перебіг. Якщо ці суперечки не просто дитячі негаразди, а дійсно булінг, звертайтеся до класного керівника та шкільного психолога. Фізичне насилля вимагає негайного втручання батьків!

Звісно, перше бажання мами чи тата – розібратися з хуліганом і змусити його відповідати за свої дії, в ідеалі – ще б його батьків притягти до відповідальності. Але це погана ідея. Якщо ви хочете говорити з ними, то робіть це з посередником – кимось із адміністрації школи чи психологом. У разі фізичного насилля звертайтеся до правоохоронних органів.

В українських школах педагоги замовчують проблему булінгу, адже бояться зайвих проблем, розслідувань, кримінальних справ. А то й не розуміють, що їм робити з цим усім. Іноді значення має, ким є батьки задіяних дітей, наскільки вони заможні чи впливові.

Тому потрібно бути пильними. Зрозуміло, що дорослі не зможуть ізолювати дітей від важких ситуацій і переживань. Це вічна й невід’ємна складова життя. Але вони можуть допомогти вирішити проблеми дітей і створити максимально сприятливе для них середовище.

Христина БІКЛЯН