Американські закарпатці, або Чому наші студенти «втікають» до Америки

На території України, зокрема на Закарпатті, з кожним роком дедалі більших “обертів” набуває новий молодіжний бум – участь у різноманітних студентських програмах, які надають можливість навчатися, проходити стажування або працювати за кордоном.  

Упродовж останніх років однією з найпопулярніших серед них є “Work and Travel”, призначена для студентів вищих навчальних закладів, котрі бажають ознайомитися з культурою Сполучених Штатів Америки, відпочити та заробити гроші під час літніх канікул. Завдяки цій програмі багато наших краян уже мали змогу відвідати такі міста, як Нью-Йорк, Лас-Вегас, Вашингтон, удосконалити рівень знань англійської мови та «збільшити» свій гаманець. Кількість бажаючих узяти участь у такій чи схожій програмах і «вирватися» за кордон зростає з кожним роком. Здавалося б, усе просто й легко: на початку літа студенти летять в Америку, заробляють там гроші, підвищують рівень володіння англійською, відпочивають… Утім, як тільки приходить час вирушати додому, постає питання: «А може, не треба нікуди їхати? Тут же так чудово, так легко жити».

      Мабуть, не секрет, що не кожен із молодих людей повертається на рідні терени, знаходяться відчайдухи, які залишаються й випробовують свою долю, намагаючись улаштуватися в житті в чужій країні. Нам удалось поспілкуватися з одним із таких студентів, 19-річним Іваном, і запитати в нього, чому ж молоді українці, потенціал нашої країни, вирушають за кордон і не повертаються, що так сильно приваблює їх там.

–       На території Америки я вже понад 4 місяці. Живу в досить цікавому

курортному містечку Гальвестон. До океану звідси рукою подати, тож це майже рай. Для мене кожен новий день тут – це пізнання чогось нового про культуру тутешніх мешканців, їхню мову, традиції, звички.

Як тільки приїхав, звичайно, важко довелося. В мене був так званий «культурний» шок. Хоч і знаєш мову, але все одно губишся, не розумієш оточуючих. Дуже складно було орієнтуватися. Але все це проходить дні через 3–4. Важко в перший час адаптуватися до клімату, нового часового поясу та й узагалі до самої місцевості. Втім зараз уже звик до всього цього, і тепер Америка для мене – це другий дім. Адже два тижні тому, коли всі вирушали додому, я та ще два нових друга вирішили залишитися тут. Можливо, ви запитаєте мене чому. А відповідь проста: бо шанс реалізуватися в Америці, на мою думку, значно більший, ніж в Україні, і це не враховуючи, що в мене тут немає ні освіти, ні підтримки, ні будь-кого, хто міг би допомогти.

Що саме мене приваблює в цій країні? Перш за все це демократичність, рівність у правах і високооплачувана робота. Подивіться самі: за 4 місяці перебування в чужій країні я сам себе годую, одягаю, оплачую житло, постійно відпочиваю на вечірках. Зараз за кошти, які заробив, продовжив собі візу і вступив до коледжу. Буквально тиждень назад разом із другом придбали собі машину марки «Тойота», старенька, але їздить. Хіба я б міг так жити в Україні? Звичайно, ні, ось чому я вирішив тут залишитися. Тут є можливість реалізуватися, знайти своє місце в суспільстві.

– А як же ваші батьки, друзі? Хіба ви не сумуєте за ними, за рідним краєм?

– Звичайно, батьки для кожного – це святе, і я дуже сильно сумую. Але я повинен перебороти це, оскільки від цього залежить моє майбутнє. Сподіваюся, що колись ще побуваю в рідній країні, що й «на нашій вулиці буде свято», й оскільки наші студенти їздять по різних країнах, до нас буде з’їжджатися молодь і матиме тільки позитивні враження.

– Чи могли б ви дати якісь поради студентам, котрі теж хотіли б спробувати «знайти» себе в іншій країні?

– По-перше, якщо ви наважилися на такий рішучий крок, то одному я вам їздити не раджу, найкраще – вирушати компанією, тоді можна один одному допомагати й підтримувати. По-друге, вивчайте англійську – хороший рівень знання мови спростить вам життя. Як ви її знатимете, так і будете працювати, а це, у свою чергу, впливає на заробітну плату. І по-третє, не слід паритися, ставитися до всього надто серйозно, треба «кайфувати», але в міру. Звичайно, все залежить від людини, але потрібно намагатися кожну секунду радіти життю. Багатьох зупиняє проблема з мовою. Не переживайте – американці навіть мертвого розговорять. В Америці я став більш спокійним, самостійним, розважливим, дорослим. Почав цінувати свій час. Узагалі ця подорож –  величезна школа життя, і я бажаю всім її пройти.

Ще раз звертаю вашу увагу: дуже добре, якщо з вами буде людина, котра вже їздила за програмою й допоможе зорієнтуватися на місці. Та й узагалі, я вважаю, що самому вирушати в подорож до Америки не варто…

Ярослав РУСНАК