Мухомори у вухах і котики на шиї. Мукачівка створює унікальні авторські прикраси

Зараз майстрині вміють здивувати незвичними і водночас елегантними речами. Особливо велике розмаїття пропонують ті, хто займається виробами ручної роботи для декору оселі та власне прикрас. Моніка Баник із Мукачева створює дивовижні амулети, брошки, сережки, браслети та кулони, поєднуючи між собою природні матеріали. Вироби дівчини справді цікаві та екологічні.

Тож як закарбувати у вічності красу довкілля? Що потрібно вміти, аби працювати з епоксидною смолою? Де брати рослини для прикрас? Про це та інше Моніка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Практика – найкращий вчитель

Найбільше хочеться зберегти трохи краси природи восени, коли все довкола готується до зимової сплячки. І мова йде не тільки про квіти, але й про різні трави, мох, навіть гриби. Саме любов до гір і карпатських лісів спонукала до творчості мукачівку.

«Я хоч і живу в місті, але серцем я десь далеко… серед непрохідних нетрів, де не ступає людська нога. Мені подобається відпочивати далеко від цивілізації. І якось я подумала, що треба трохи того лісового зілля забрати додому. Утім у вазі рослини швидко почали в’янути і тоді спало на думку їх висушувати. Гербарії збирала я ще з маленької, зі шкільних років. А одного разу під час поїздки до Києва, познайомилася з майстринею, яка робить прикраси з епоксидної смоли. Вона і розповіла про різні техніки та про те, які унікальні речі можна заливати цим синтетичним матеріалом. Смола – як вакуум, не дає рослині ні в’янути, ні осипатися, ні старіти. Вона ніби зупиняє час… але, звісно, потрібно вміти з нею працювати», – ділиться думками умілиця з «Карпатським об’єктивом».

Виробами ручної роботи мукачівка займається вже чотири роки. Починала з простих амулетів, а зараз у її доробку сотні всіляких прикрас.

«Епоксидка – дуже зручна сполука. Вона підходить для багатьох видів робіт. Із її допомогою можна зварювати, герметизувати речі, а також використовувати її для усіляких дизайнерських цікавинок. Дехто з майстринь спеціалізується на годинниках, хтось – на картинах, хтось на декорі для дому, я ж обрала для себе напрямок прикрас для жінок. Смола стійка до води, практична в роботі, витримує різні температури, після затвердіння надійно зберігає рослини. Крім того, має прозорий вигляд і створює враження, ніби це композиція під склом. Тим не менше, вона може бути шкідливою, тому працювати з нею потрібно дуже обережно, аби не пошкодити шкіру», – зізнається вона.

Як розповідає Моніка Баник, смола складається із двох компонентів – власне сполуки та затверджувача для неї. Купити їх найпростіше через інтернет.

«Спочатку формується етюд, викладається у спеціальну форму, далі все заливається смолою. Можна все робити шарами. Потрібно знати пропорції, у яких змішувати смолу із закріплювачем, бо вона може дуже швидко затвердіти. Також при заливанні можуть утворюватися повітряні пухирці. Щоб їх не було, виріб потрібно прогрівати феном. Загалом подібних тонкощів дуже багато. Якщо їх людина не знає, може нічого путнього й не вийти. Та найкращим вчителем є власне практика!» – наголошує дівчина.

Подобаються етюди з місяцем

У доробку закарпатки персні, кулони, сережки, намиста, запонки, приколки для волосся, підвіски та багато інших прикрас.

«Єдине, що не подобається в роботі, – шліфування. Усе інше – цікавий творчий процес, – зізнається умілиця. – Найбільше подобається власне декорування. Переважно мої вироби круглої форми, невеликі. За ними не потрібен особливий догляд, їх можна мити проточною водою. Термін зберігання – безкінечний. Прикраси цікаві тим, що крізь прозору смолу добре проглядаються деталі декору. Саме це і є основним, що створює ефект вишуканості», – наголошує вона.

Зілля для прикрас майстриня збирає як у місті – біля будинку, на березі річки, у парку, так і в лісах.

«Я беру крихітні квіти, листочки, кору, тоненькі гілочки дерев, малесенькі камінці, пісок… і викладаю з них цілі пейзажі. Це можуть бути просто пелюстки, наприклад, ромашок, молоде листя папороті, вереск, ягель, мох, конюшина та інші трави. Можу додавати і стрази, коштовне каміння. Скажімо, місячний камінь, аметист, берил, перли… Оправа може бути простою, а може бути срібною. Фурнітуру купую готову через спеціальні сайти. Дуже подобаються етюди з місяцем, зірками, кометами. Загалом місяць є символом жіночого початку, його символізують із загадковістю, інтуїцією та зміною циклів і настрою. У мене багато робіт саме із цим небесним світилом, бо вважаю його особливим. Вважаю такі прикраси своєрідними оберегами чи амулетами», – зізнається умілиця.

Моніка каже, що для створення прикрас не потрібно мати спеціальну освіту, достатньо мати знання та багату творчу уяву.

«Навчити тонкощів може інша майстриня при безпосередньому контакті під час майстер-класів або ж можна собі купити уроки онлайн. Я люблю прикраси, маю сама чималу колекцію. Вони доповнюють образ, додають елегантності. Але найважливіше, що мені до снаги в цій роботі, – це можливість завжди тримати при собі частку природи. Зараз загалом натуральність у тренді. Тож іду в ногу з часом. Якоїсь однієї техніки, у якій працюю, немає, усе відбувається експромтом. Один виріб можу створити і за годину (без сушіння і полірування), а можу з ним провозитися і добу. Усе залежить від натхнення та внутрішнього настрою. Загалом у середньому смола застигає 24 години», – стверджує дівчина.

Перед роботою рослини мукачівка висушує, робить це за допомогою звичайної книги, між сторінки якої вкладає листки чи бутони.

«Із готового висушеного листка можна вирізати різні фігури. Наприклад, серце, гору, дерево. Із гілочок можна викласти будиночок. Практично хто як і що собі придумає. Ідеї підказує саме життя. Як на мене, їх найкраще черпати десь у горах. Там – нескінченний простір для натхнення і мотивації. Там усе досконало і завжди можна побачити щось цікаве, що чіпляє за душу та спонукає до імпровізації із матеріалами. Прикраси не є моїм джерелом заробітку, це – просто розвага, яка приносить нечувану радість. Тому завжди працюю виключно собі в задоволення і не оглядаюся на витрачений час. Свої вироби переважно дарую подругам. Але тішуся, що вони є й за кордоном. Скажімо, в Угорщині, Чехії, Німеччині, Австрії», – зазначає майстриня.

За словами Моніки, у роботах вона використовує не тільки місцеві рослини, деякі їй привозять друзі із екзотичних подорожей і таким подарункам вона радіє найбільше. На майбутнє ж у дівчини ще чимало творчих планів і мрій опанувати нові техніки.

«Мені неймовірно імпонує творчість, тому дуже хочу ще навчитися найближчим часом працювати з полімерною глиною. Планую із неї виготовляти також прикраси. Але матеріал унікальний і з нього можна спробувати створювати ще й корисні в побуті речі. А з епоксидної смоли хочу зробити стіл для альтанки, тобто стіл сам дерев’яний уже є, але верх чи кришка на нього в перспективі мають бути оздоблені квітами і залиті смолою. Загалом задумів чимало, головне – знайти час для втілення їх у життя», – наголошує Моніка Баник.

Марина АЛДОН