У Берегові вшанували жертв сталінських репресій

У листопаді 1944 року, коли радянський фронт завоював Закарпатську область, був виданий відповідний наказ, згідно з яким населення віком від 16 до 66 років мало з’явитися для вивезення на роботу. Спочатку до Свалявського табору, а потім до Старосамбірського. Згідно зі звітом НКВД від 14 грудня 1944 року сюди привезли близько 22 тисячі 500 людей. Окрім угорців та німців, тут перебували також представники інших націй. Люди з різними інфекційними захворюваннями, які заразилися ще в Сваляві, привезли ці страшні недуги в концтабір у Старий Самбір. Згідно з архівними даними, під час спалаху інфекції щоденно помирало близько 1–2 тисячі осіб.

80 років тому, 18 листопада 1944-го, розпочався збір на примусове вивезення невинної громади угорців та німців. Того дня зібрали всіх, кого вважали угорцем чи німцем за походженням. Їм казали, що це буде маленька робота на декілька днів, яку тоді було прийнято називати «маленький робот». Майже з кожної закарпатської родини вирушили люди, вважаючи, що вони йдуть на роботу відбудувати країну після війни.

Багато з них загинули або отримали духовні та фізичні травми. Ті, що повернулися додому, довго не наважувалися розповідати про пережиті жахи.

Вшанування пам’яті розпочалося на подвір’ї ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ, де присутні поклали вінки перед меморіалом Петера Матла «В Гужі», яка є символом людини, яка втратила свободу.

Опісля всі присутні взяли участь в богослужінні в Берегівській реформатській церкві.

На екуменічному богослужінні першим проповідував римо-католицький парох Берегова Янош Молнар. За його словами, люди часто вважають, що вони мають право панувати над іншими, право вирішувати долю інших. Те ж саме трапилося у 1944 році, коли брали чоловіків на «Маленький робот».

У своїй проповіді греко-католицький священник Степан Мароші наголосив, що за будь-яких обставин важливо підтримувати зв’язок з Богом.

Пастор Берегівської реформатської конгрегації Янош Маргітич підкреслив важливість Бога у світі, тільки він може залікувати рани.

Після цього викладачка кафедри історії, кандидат історичних наук, доцент Самборовскі Нодь Ібоя розповіла про історичні моменти трагічної події.

Ільдіко Орос, голова ГО Pro Cultura Subcarpathica та президентка ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ, підкреслила: війна нас оточує і зараз, навіть у наші дні теж страдають невинні люди. «Ми повинні шанувати пам’ять наших предків, які пережили це жахіття, і які до цього дня не реабілітовані. Тому сьогодні, коли ми вшановуємо пам’ять невинних закарпатських угорців, згадаймо також про невинних жертв російсько-української війни».

Після промови були зачитані імена понад 300 берегівських жертв «Маленького робота».

Потім учасники пройшли через місто зі свічками та поклали вінки пам’яті біля входу Берегівського ліцею ім. Тараса Шевченка, на території реформатської церкви та перед пам’ятником на площі Синній.

Меморіальний захід був реалізований завдяки співпраці ГО Pro Cultura Subcarpathica, ЗУІ ім. Ференца Ракоці ІІ, мерії м. Берегова та історичних церков.

Наталія ВАРОДІ, фото автора