— Ті жителі України, котрі проживають у країнах, з якими укладено міжнародні угоди, мають право на пенсійне забезпечення, що проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають. Зокрема, 13 серпня 1992 року було підписано багатосторонню Міжурядову угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення. Її підписали Російська Федерація, Україна, Киргизстан, Вірменія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан і Білорусь. Відповідно до неї, призначаються пенсії громадянам держав-учасниць за місцем проживання. При цьому зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією угодою. Розмір пенсії при цьому обчислюється із заробітку за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.
Приклад. Чоловік, 12 травня 1953 року народження, звернувся щодо призначення пенсії за віком. Із червня 1973 року по серпень 1992 року працював на території України, а з січня 1993 року по грудень 2012 року — на території Російської Федерації. Для обчислення розміру пенсії надав довідку про заробітну плату в російських рублях за період із 1 липня 2000 року по грудень 2012 року. Оскільки пенсія за віком йому призначається з 13 травня 2013 року, то заробітна плата переводиться в гривні по курсу валют станом на 13.05.2013 (за даними Національного банку України).
Угода між урядами України і Грузії набрала чинності 22 грудня 1995 року, між урядами України та Азербайджанської Республіки — з 2 листопада 1996 року, з Молдовою — з 19 листопада 1996 року. Відповідно до цих угод пенсійне забезпечення громадян України, Грузії, Азербайджану, Молдови та членів їхніх сімей проводиться за законодавством тієї держави, на території якої вони постійно проживають. При призначенні пенсії, у тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу проводиться за законодавством держави, яка призначає пенсію.
Договір між Україною і Латвією набрав чинності 11 червня 1999 року, з Литвою — з 8 лютого 2002 року, з 1 лютого 2012 року стала чинною нова угода з Естонією. Відповідно до договорів, якщо особа працювала на території України і Латвії та Литви, то при призначенні пенсії в Україні їй враховується трудовий стаж, набутий на території Латвії по 31 грудня 1990 року, а Литви — по 31 грудня 1991 року. За період роботи на території Латвії, з 1 січня 1991 року, та Литви, з 1 січня 1992 року, частина пенсії призначається Латвійською та Литовською Республіками і перераховується на банківський рахунок пенсіонера в Україні в гривнях. А за весь стаж роботи на території Естонії частину пенсії Естонська Республіка призначає і перераховує на банківський рахунок пенсіонера в Україні в гривнях. У разі, якщо стаж роботи на території прибалтійських країн не перевищує року, він зараховується як стаж роботи в Україні. Якщо стаж роботи в Україні до 15 років, для визначення права на пенсію враховується і стаж роботи у Прибалтиці. Для визначення ж розміру пенсії враховується лише стаж роботи в Україні. У всіх випадках розмір пенсії не може бути нижчим за мінімальний.
Приклад. Особа з 15 квітня 1980 року по 15 серпня 1987 року працювала в Україні, а з 1 жовтня 1987 року по 30 червня 1999 року — на території Латвійської Республіки. Звертається за призначенням пенсії за віком. Стаж роботи в Україні та Латвійській Республіці по 31 грудня 1990 року становить 10 років 7 місяців 1 день, що недостатньо для призначення пенсії. У цьому разі для визначення права на пенсію враховується весь стаж роботи на території Латвійської Республіки. Таким чином стаж становить 19 років 1 місяць 1 день. Для визначення розміру пенсії враховується лише стаж роботи в Україні та в Латвії по 31 грудня 1990 року.
Угода між Україною і Іспанією набрала чинності 27 березня 1998 року, а угода з Португалією чинна з 1 березня 2012 року. Згідно з цими документами, при призначенні пенсії в Україні враховується лише стаж роботи, набутий в Україні. Для призначення частини пенсії за стаж роботи, набутий на території Іспанії та Португалії, управління Пенсійного фонду України в області за місцем перебування на обліку пенсіонера надсилають відповідний пакет документів для вирішення питання щодо призначення частини пенсії цими країнами туди, де працювала людина.
Договір між Україною та Чеською Республікою набрав чинності 1 квітня 2003 року. При призначенні пенсій в Україні період роботи в Чехії по 31 березня 2003 року після відповідного підтвердження чеською стороною зараховується до страхового стажу як стаж роботи в Україні, а за період роботи в Чеській Республіці після 1 квітня 2003 року частину пенсії призначає Чехія.
Договір між Україною та Словацькою Республікою чинний з 1 січня 2002 року, а 1 липня 2009 року до нього внесли зміни. Отже, нині при призначенні пенсії в Україні період роботи в Словаччині по 31 грудня 2001 року після відповідного підтвердження словацькою стороною зараховується до страхового стажу як стаж роботи в Україні в разі, якщо особа, яка звернулась за пенсією, станом на зазначену дату (31.12.2001) постійно проживала на території України. За період роботи в Словацькій Республіці починаючи з 1 січня 2002 року частину пенсії виплачує Словаччина.
Договір із Болгарією діє з 1 квітня 2003 року. При призначенні пенсії в Україні враховується лише стаж роботи в Україні. Якщо в особи, яка звернулась за пенсією, нема необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком — 15 років в Україні, для визначення права на пенсію враховується стаж роботи на території Болгарії (за умови, що він не врахований Республікою Болгарія). Розмір пенсії визначається за наявний страховий стаж в Україні і проводиться доплата до мінімального розміру пенсії. При призначенні пенсії в Болгарії пенсія в Україні буде виплачуватись у встановленому розмірі (залежно від наявного страхового стажу) без доплати до мінімального розміру.
Зовсім інша ситуація, коли з країною, в якій тимчасово проживає майбутній пенсіонер, немає угоди про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення. Якщо у особи, яка хоче оформити пенсію, є паспорт громадянина України, а у закордонному паспорті немає відмітки про постійне місце проживання, то ця особа має право отримувати пенсію в Україні, навіть якщо тимчасово живе в іншій державі. Однак для оформлення пенсії потрібна реєстрація місця проживання в Україні. За місцем реєстрації майбутній пенсіонер може звернутися до управління Пенсійного фонду України в області. Для цього особа повинна мати не менш як 15 років страхового стажу. Пенсію нарахують протягом десяти днів після подачі всіх необхідних документів.
І навіть якщо особа оформила документи і виїхала за кордон, але не на постійне місце проживання, то пенсія їй все одно нараховуватиметься. Але якщо протягом року пенсіонер жодного разу не зніме пенсію з банківського рахунку чи жодного разу не прийде на пошту, то Пенсійний фонд звернеться до пенсіонера з проханням відгукнутися. Якщо після цього ще протягом шести місяців особа не забиратиме пенсію, пенсійні виплати припиняються й відновлюються лише після того, як пенсіонер прийде до нас із заявою.
Однак той одержувач пенсії, який вирішив виїхати на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено угоду про співробітництво у галузі пенсійного забезпечення, пенсію в Україні отримувати не буде. Йому необхідно звернутися до управління Пенсійного фонду України в районі, місті чи області з відповідною заявою та відміткою в закордонному паспорті. Таким особам ми нараховуємо пенсію за шість місяців, знімаємо їх з реєстраційного обліку і віддаємо справу в архів. Проте якщо пенсіонер згодом повернеться в Україну і відновить українське громадянство, то зможе відновити й пенсію.
Крім того, з 27 квітня 2013 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України про добровільну сплату єдиного внеску”. Цим Законом внесено зміни до законів України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” і “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Зокрема, врегульовано питання визначення розміру внеску при добровільній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (зокрема міжнародними) за її працівників, які є громадянами України та працюють або постійно проживають за межами України, та особами відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць попереднього періоду (зокрема за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року) не може бути меншою за мінімальний і більшою за максимальний страховий внесок, встановлений на дату укладання договору.
