На Закарпатті відбулася презентація томосу про автокефалію ПЦУ

Сьогодні, 7 лютого у атріумі Закарпатської обласної державної адміністрації відбулася презентація томосу про автокефалію Православної церкви України. Представляв цей надзвичайно важливий документ, який засвідчує фактичну незалежність недавно об’єднаного власне українського православ’я (УПЦ КП та УАПЦ) єпископ Ужгородський і Закарпатський Православної церкви України Варсонофій.

За словами владики Варсонофія «отримання томосу можна порівняти з отриманням незалежності України в 1991 році, адже тоді держава стала незалежною, а тепер і церква. На цей документ ми чекали дуже довго. Але справедливість завжди перемагає. І ось, це сталося – 6 січня цього року з рук Його Всесвятості, Вселенського Патріарха Варфоломія наш блаженніший митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України Епіфаній отримав документ про незалежність православ’я на Україні – томос про автокефалію ПЦУ. Наша церква стала рівноправною серед інших православних сестер-церков. І тепер ніхто вже не може сказати, що ми не благодатні чи не канонічні. А ще рік тому ми і думати не могли про це».

Що ж насправді означає бути автокефальною церквою? Під єдиною помісною православною церквою слід розуміти церкву, кордони юрисдикції якої співпадають з державними кордонами. Як правило, виникнення самостійної держави якогось православного народу майже відразу спричиняло і створення його помісної церкви. Тобто помісна церква є ще одним гарантом незалежності країни. Помісна церква у православ’ї – незалежна (автокефальна) церква зі своєю організацією та структурою (термін «помісний» походить від «помістя», що значить «земельне володіння»).

Фактично автокефалія ПЦУ означає рівність з іншими автокефальними православними церквами. Тобто помісна церква – це незалежна самоврядна церква на певній території. Загалом у світі є вже досить багато автокефальних (помісних) православних церков: константинопольська, олександрійська, єрусалимська, антіохійська, румунська, болгарська, російська, грузинська, кіпрська, албанська, польська тощо. Усі вони взаємодіють між собою та часом приймають спільні рішення. Кілька церков мають статус самочинних автокефалій, тобто по факту вони існують, однак на міжнародній канонічній арені не мають права голосу. Поряд з цим виділяються також так звані автономні православні церкви, що знаходяться в підпорядкуванні будь-якої автокефальної церкви та інші де-факто незалежні церкви, які виникли в XVII-XXI ст., але також не визнаються більшістю канонізованих церков.

Варто зауважити, що у православ’ї немає єдиного церковного центру, як, наприклад, у позбавленій національних рис вселенській католицькій церкві Ватикан (Святійший Престол). Святіший Патріарх, архієпископ Константинопольський, на відміну від Папи Римського, має титул Вселенського Патріарха суто номінально і є лише першим серед рівних. Цей титул є свого роду даниною поваги інших православних патріархій до «материнського» центру православ’я.

Після представлення томосу єпископ Варсонофій попросив усіх присутніх помолитися за цю, без перебільшення, важливу історичну подію. По закінченню молебня бажаючі могли підійти ближче та доторкнутися до вже частинки нашої історії та зфотографуватися на згадку про цю подію.

Ця копія томосу буде постійно зберігатися в Закарпатській єпархії.

Юрій КОПИНЕЦЬ