В Ужгороді відбувся концерт Івана Поповича з нагоди його 50-річчя творчої діяльності

22 квітня в Ужгороді відбувся концерт Івана Поповича з нагоди його 50-річчя творчої діяльності. Уявіть собі: піввіку на професійній сцені! Цього дня йому виповнилося 75 років. А ще 25 років з дня першого виконання пісні «Золото Карпат», яка стала хітом, гімном рідного краю, в якому народився і зростав.

Івана Поповича називають отаманом Карпат, закарпатським соловейком, легендою української естради. Співак і композитор, педагог. Його пісні стали хітами, золотим фондом культури України. 1990 року отримав почесне звання народний артист Української РСР. 1999р. за особистий внесок у розвиток української культури та вагомі творчі здобутки нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Гастролював по всьому світу.

Концерт пройшов у приміщенні Закарпатського обласного музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв з аншлагом. Всі квитки були розпродані. Я купила останній квиток у суботу. На творчу зустріч зі своїм кумиром прийшли люди різного віку, різних професій (багатьох впізнаю і знаю особисто), які виросли на піснях Поповича. Але були і молоді, що радує. Попович зібрав в одній залі представників інтелігенції, влади, бізнесу, земляків, пенсіонерів, людей різного достатку.

До храму Мельпомени я прийшла заздалегідь, за 45 хвилин до початку заходу. Спочатку розмовляла з контролерами, спостерігала за шанувальниками, спілкувалася з ними. Підтягнутий сивочолий чоловік сказав, що він разом з Іваном вчився в школі в Ільниці. Про Ільницю чоловік оповідав хвилин десять: яке село було велике, третє за кількістю населення в області, за часів союзу тут діяло шість шахт, де добували вугілля, працювали заводи, люди мали роботу, покращували свій добробут. «Я не міг не прийти на концерт. Дуже хочу зустрітися з Іваном, обняти його, поздоровити з Днем народження», – емоційно розповідав контролерці. Вона у свою чергу стала казати, що артист готується до виходу на сцену, тому його не треба турбувати. І мудро порадила зустрітися з Іванком після виступу.

Заходить жінка років 50 з обмеженими фізичними властивостями, підпираючись двома палицями. Супроводжує її ровесниця. Допомагає піднятися сходами. Сивочола жінка із зібраним у контю волоссям показала контролеру квиток і запитала, чи може присісти на вільний стілець, щоб зачекати доньку, яка пішла до вбиральні. Із пані Оленою розговорилися. Їй 78 років. «Мені стільки років, що ганьба казати, айбо ще до сто років далеко, – сміється моя співрозмовниця. – Дуже люблю нашого Іванка, його пісні. У мене в кінці місяця день народження, тож діти купили мені квиток. Так го хочу увідіти, що вже не терпиться». Після повернення доньки моя співрозмовниця пішла до глядацької зали.

Моїми сусідками у залі були дві киянки – Тамара і Валентина. Жінкам – за 60. Вони спеціально приїхали до Ужгорода на концерт Поповича.

– Любимо його, а він у Києві не дає концерти. Коли побачили, що буде виступати в Ужгороді, та ще і в квітні, вирішили їхати на Закарпаття, щоб заодно помилуватися сакурами, але вони цієї весни скоро відцвіли. На п’ять днів зняли квартиру в місті, доба – 1100 грн. Хочемо відвідати ваші замки, подивитися архітектурні пам’ятки, помилуватися горами, купити смаколиків, – поділилися планами киянки. Під час концерту жінки, як й інші глядачі, робили фото та відео виступів артистів, підспівували. Концерт сподобався. Тривав дві години. Та хотілося, щоб вечір пісні, високого мистецтва ще тривав.

На творчу подію були запрошені гості ювіляра: народний артист України, лауреат Шевченківської премії, Герой України Василь Зінкевич; заслужена артистка України Божена Дар; заслужений артист України Ігор Чепіль; гурт Rock-H, Анна Гафіяк, Василь Ваш; народний фольклорний колектив «Іршава»; зразковий танцювальний колектив «Плеяда» з м.Буськ.

Василю Зінкевичу 1 травня виповниться 79 років. Поважний вік. Зінкевич усе своє творче життя відданий сцені, поважає глядачів – усе найкраще для них. Попович досі називає його Васильком, а він його – Іванком. Радує, що між артистами збереглися теплі стосунки. Пан Василь виконав три пісні: «Україна», «Скрипка грає» та «Червону руту». Глядачі підспівували йому, гаряче аплодували, купали в оваціях, чим викликали навіть ревність у Поповича. Василь Зінкевич – це наша гордість, жива легенда, завдяки йому, Яремчуку, Івасюку українська пісня живе.

Глядачі знають, що Попович дуже любить багато говорити. На початку свого виступу обіцяв, що сьогодні не буде цього робити, але слова не дотримався. Говорив, сипав жартами, розповідав життєві історії. І це було цікаво. Щемливими до сліз були розповіді про наш спільний біль, війну, про наших героїчних захисників, завдяки яким ми можемо збиратися у залах, насолоджуватися піснею, мистецтвом. «Мені 75, а я на дівок никаву. Чоловіче, думай про роки, кажу собі сам. Чесно кажучи, не відчуваю їх. І слава Богу. Не вживаю алкоголь, веду здоровий спосіб життя, займаюся спортом», – фіґлював.

Я теж виросла на піснях Поповича. Завжди подобалися його сценічні костюми. Цього вечора тричі переодягався. Спочатку вийшов на сцену в парадному бірюзово-голубому костюмі та вишиванці, потім змінив його на білий. Завершив виступ – у строкатій сорочці та штанах. Весь сценічний одяг Івану дуже личить, одразу і не скажеш, що чоловіку 75 – має вигляд леґіня. У першій частині виконав відомі та нові композиції: патріотичні, про рідне Закарпаття, рідне село Осій. У другій прозвучали хіти «Василина» та «Закарпаття моє». Глядачі просили на біс «Золото Карпат», але їхнє прохання було проігнороване, чим дуже засмутилися.

Ювіляр отримав багато квітів, подарунків, гостинців. Учасники ансамблю «Іршава» подарували Івану Дмитровичу іршавські смаколики: сир, вурду, начинку, пікницю, сливовицю та багато чого доброго і смачного. А всім присутнім – запальні танці, веселі жарти, гарний настрій.

Під час останніх двох років, з часу повномасштабного вторгнення росії на Україну, Іван Попович їздить до наших захисників на передову, співає, підтримує їх бойовий дух, допомагає. На даному заході організація «Волонтери Закарпаття» виставила лоти та збирала кошти для воїнів 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади. 70 тис.грн. перерахували на рахунок бригади. Кожна гривня наближає нашу святу Перемогу у війні з агресором.

Тетяна ГРИЦИЩУК