Обміління річок Закарпаття: до чого веде ця тенденція?

Наша область має досить розгалужену річкову систему, особливо потужну в гірських районах, яка нараховує понад 150 водних артерій. Разом з тим перед нами постала проблема – у всіх карпатських річках зменшується рівень води.

Уж, який протікає через обласний центр, теж поступово пересихає – екологи називають цей процес обмілінням. До прикладу, за останні 10 років рівень води в Дністрі, одній із найпотужніших річок Західної України, що також бере свій початок у Карпатах, упав на 7 метрів. Уж не став винятком. На сьогодні тут спостерігається дуже низький рівень води і вже з’явились острівки, які загрожують поступовим заростанням русла.

Президент громадського об’єднання «Екосфера», еколог Оксана Станкевич-Волосянчук розповідає:

– Минулого року літо видалося дуже сухе і Дністровська ГЕС була під загрозою зупинки через брак води. Тепер ця проблема вже є системною. Вона характерна не лише для нашого регіону, це явище розповсюджене по всьому світу й пов’язане з глобальними змінами клімату. На сьогодні ми не можемо сподіватися на ту водність, що була років 50 тому, нині спостерігається тенденція до сильного обміління та пересихання річок.

– Що впливає на рівень води в річках?

– На рівень води в карпатських річках впливає лісовий покрив, бо всі вони не є льодовикового походження, а повністю залежать від дощів. Ліс має перевести цю поверхневу воду в ґрунти і дещо стримувати її, щоб вона не збігала в річки занадто швидко. Але наразі виходить так, що він не встигає виконувати цю функцію, не переводить воду з поверхневого стоку в підземні шари, і через це за останні роки дуже знизився рівень ґрунтових вод, у селах пересихають криниці. Пришвидшився стік води, не відбувається поступове наповнення річок, як було раніше. Усі водні артерії мають періоди повеней та межені, коли спостерігається найменший рівень води. В Ужі межені в останні роки дуже затяжні.

– Які є способи покращити ситуацію?

– Постійні санітарні рубки на великих площах призводять до того, що ліс не може затримувати воду й вона просто стікає вниз. Коли йде вирубування, лісові дороги теж страждають, їх розривають та утрамбовують, і по такій землі дуже швидко збігає вода. Досліджено, що заліснення Карпат може значно покращити стан річок. Існують експериментальні проекти, які показують: якщо рекультивувати лісові дороги та розпушувати ґрунти, зменшувати утрамбовані площі, створювати невеличкі озерця в лісах, це дозволить затримувати воду й довше живити річку ґрунтовими водами.

– Чи робилося вже щось схоже в Карпатах?

– Громадський активіст та підприємець Штефан Вальо перейнявся цими питаннями й намагається створювати такі експериментальні ділянки в Перечинському районі.

– Варто згадати про комерційний проект зі спорудження на Ужі міні-гідроелектростанцій поблизу парку «Підзамкового» та стадіону «Авангард». Представники інвесторів тоді розповідали, що в Боздоському парку збільшиться рекреаційна зона та зникнуть болота, дамби на річці будуть укріплені. Що ви як еколог можете про це сказати?

– Будь-яка руслова чи дериваційна ГЕС призведе до погіршення екологічного стану міста. Однозначно, дамби та гідроелектростанції негативно впливають на природно створену екосистему, цим ми втручаємося в життя річки. Міні-ГЕС мають руйнівний вплив і на гідрологію, особливо якщо йдеться про гірську річку. Її гідрологічний режим своєрідний і характерний. Гірські річки швидкоплинні, вода добре насичена киснем, там живе багато різновидів риб. І коли будуються ГЕС, дамби та греблі, вони повністю змінюють ці водні артерії. Перед дамбою створюються водосховища, які можуть регулюватися, там рівень води піднімається, вона стає стоячою, фактично як озеро, і риба, що там жила, просто вимирає. Тоді заселяється інша, яка не є природною для цієї екосистеми. Відразу за греблею йде обміління річки, не здійснюються міграційні процеси, риба не може розмножуватися. Тобто основний негативний момент – знищення фауни, водні артерії стають мертвими. Греблі не підвищують водність, більше води не стає. Якщо десь у річці води прибуде, то в іншій частині її буде ще менше або не виявиться взагалі.

Приклад дериваційної ГЕС на руслі гірської річки

Одне з найгарніших місць Ужгорода – дуга Ужа. Вона є штучною і спеціально замислювалася чехословацькими фахівцями для забезпечення естетичного вигляду, а якщо там почнеться будівництво, то вся краса старого міста буде спотворена.

Ще одне спірне питання стосується безпечності зведення нових дамб. Тут є голоси «за» і «проти». Яскравим прикладом може слугувати дамба, що вже багато років існує в с. Невицьке Ужгородського району.

Вона одночасно стримує неконтрольовані навесні чи восени потоки води та захищає будинки місцевих жителів від паводків. Багато хто ловить там рибу, і це місце вже давно є однією з улюблених зон відпочинку ужгородців.

Будь-які плани з будівництва на річках повинні починатися з масштабних досліджень. Зважаючи на сучасні технології, фахівці переконують, що сьогодні можна споруджувати дамби чи гідроелектростанції з мінімальним втручанням у природне середовище, не змінюючи ландшафту й не завдаючи шкоди флорі та фауні. Але все це в теорії, а на ділі ті ГЕС, що побудовані за останні роки на Закарпатті, не виправдали очікувань. Тому будь-які рішення мають прийматися виважено та з урахуванням усіх можливих наслідків для населення й навколишнього середовища.

Кожен повинен розуміти, що природні процеси певною мірою потребують нашої допомоги, адже саме ми, люди, завдаємо їм шкоди своїми непродуманими та по-дикому егоїстичними діями. І якщо десь вирубується ліс, то мають відразу насаджуватися нові дерева, щоб уникнути багатьох проблем у майбутньому. Усі природні процеси пов’язані між собою, і ми як їхня складова повинні це усвідомлювати, адже якщо робимо щось погане сьогодні, то завтра воно повернеться до нас у набагато більшому обсязі.

Вікторія КОПИНЕЦЬ