В Ужгороді на колишньому місці поновили знищену радянською владою статую Серця Ісуса

Статуї Серця Ісуса, яке символізує любов Бога до людства, його страждання та жертву, зазвичай зображують полум’яне серце, пронизане списами або увінчане терновим вінком.

У католицькій церкві вшанування Серця Ісуса бере свій початок із ХVІІ століття й активно поширюється з ХІХ-го. Особливо палко цю традицію популяризувала свята Маргарита Алакокська та її сповідник, отець-єзуїт Клод Ла Коломб’єр. З розвитком культу Серця Ісуса почали з’являтися його численні зображення, зокрема скульптури, картини та інші релігійні предмети. Статуя Серця Христа була і в Ужгороді, у внутрішньому дворику Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору, але радянська влада знищила її.

Якось колишній єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік, переглядаючи старі фотографії, звернув увагу на скульптуру Серця Христа у дворі кафедрального собору й захотів її відновити. Однак це було не легко. Як розповів священник Іван Тідір, у 1953 році совєти знищили статую, а на її місці зробили водосховище на понад сто тисяч літрів. Ця вода використовувалась для охолодження обладнання інституту ядерної фізики, який знаходиться неподалік. Знадобилося чимало часу, щоб засипати поглиблення і встановити тут нову статую, виготовлену завдяки благодійникам.

Освячення скульптури відбулося в неділю після єпископського богослужіння на її колишньому місці – внутрішньому подвір’ї Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору.

– Ми відновили справедливість та історичну правду – знову встановили найсвятішу статую Серця Ісуса, яка є символом любові Творця до людей. Особлива подяка Генеральному консульству Угорщини в Ужгороді за відновлення не лише історичної справедливості, але й божественної правди про те, що ми є дітьми Божими і Господь любить нас. Ісус посеред нас, – наголосив єпископ Теодор Мацапула.

Як зазначив перший заступник Генерального консула Угорщини в Ужгороді Ласло Віда, коли виникла ця ініціатива й греко-католицька церква звернулася до Генерального консульства, зокрема Генконсула Йожефа Бачкаї, у представників дипломатичної установи ні на мить не виникало питання, чи допомагати в реалізації цього проєкту.

– Для нас велика честь підтримати творчість скульптора Петра Матла. Те, що вдалося створити цю прекрасну статую, означає відновлення історичної справедливості, і дуже важливо, що в нас була можливість долучитися до цієї справи. Мукачівська єпархія греко-католицької церкви, яка має в краї значну кількість угорських вірян, є частиною культурної спадщини Закарпаття. Дуже важливо, що цей скарб, котрий водночас збагачує Закарпаття, Україну й Європу та віками пов’язує Угорщину й Україну, був збережений. Аби врятувати ті цінності, які, на жаль, зникли, адже йдеться про церкву, що постраждала найбільше. Радянська влада заборонила її, буквально знищила її священників, храми, забрала в людей віру. Але ця церква стала на ноги. За останні 30 років завдяки Мілану Шашіку в греко-католицької єпархії провели масштабну роботу, відновили те, що було можливо. Не все, але багато чого. Сподіваємося, ця робота триватиме, і владика Теодор продовжить шлях, який церква розпочала після розпаду Радянського Союзу, в часи становлення незалежної України, – зазначив дипломат.

Інший меценат, депутат Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко, у своєму виступі висловив радість з приводу того, що вдалося реалізувати ще один проєкт з відновлення нашої культурно-історичної спадщини.

– Єпископ Мілан Шашік мріяв повернути статую на колишнє місце, навіть показав, де знаходився постамент попередньої. Але, на жаль, за життя йому не вдалося здійснити свою мрію. Ми поставили собі за мету відновити статую, обговорювали це зі скульптором Петром Матлом і змогли реалізувати цей проєкт з Генеральним консульством Угорщини в Ужгороді та особисто Генеральним консулом Йожефом Бачкаї. Радянська влада нищила наші церкви, наші цінності, переслідувала й катувала наших священників, убила єпископа Теодора Ромжу, але не знищила нашої віри, яку залишили нам наші діди й прадіди. Ми крок за кроком відбудовуємо її з 1990 року. Радянсько-фашистська машина й досі наступає на наші землі, забираючи життя українців, нищачи нашу культуру та цінності. Треба показати світу, що ми сильні, – наголосив він.

Скульптор Петро Матл розповів про передумови та процес створення статуї.

– Кілька років тому тут, перед собором, отець Мілан освятив скульптуру Діви Марії, яку я зробив. Це також витвір, що зник за радянських часів, і ми його фактично відновили за фотографією. Світлина цього об’єкта була набагато гірша, бо знімали не статую, а священників, які стояли перед нею. Скульптура виднілася лише на задньому плані. Вона була повністю розмита, навіть не було видно Серця Ісуса, і пізніше це стало певною складністю, але я спробував відтворити колишній силует та стиль. Постамент від старої скульптури залишився, і я створив на його основі нову. Статуя заввишки 3 метри 20 сантиметрів разом з постаментом зроблена з ямпільського пісковику. Я працював над нею з травня. Намагався відобразити те, що було, але є трохи й моєї композиції, а також те, що було встановлено сто років тому.

Наприкінці церемонії обом меценатам вручили документ латинською мовою, написаний 1 жовтня Папою Франциском у Ватикані, у якому він дає їм та їхнім родинам апостольське благословення і просить заступництва небес.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap