Так гартуються закарпатські воїни. Як гвардійці перетворюють втому на силу

Влучні постріли, гучні команди, дим та турнікети та евакуація умовного пораненого – так проходять навчання закарпатських гвардійців. Всі навички відпрацьовуються до автоматизму.

Бійці ведуть вогонь з різних положень і відточують навички швидкого переміщенння. Лише постійні виснажливі тренування дають результат.

Тактична медицина – окрема частина занять. Уміння зупинити кровотечу: накласти турнікет, бандаж, стабілізувати пораненого та підготувати його до евакуації. Все це відпрацьовується в умовах, наближених до реальних. Ужгородець Тарас став до лав Національної гвардії України нещодавно. Він мобілізувався добровільно. А тепер після курсу базової загальновійськової підготовки відточує набуті навички разом зі своїм підрозділом.

«Це важко. Після першого тренування я ледве на ногах тримався від втоми. Після маршу по бездоріжжю у повному спорядженні треба ще й влучити в мішень. Це нереально тяжко. Але з кожним таким тренування я відчуваю, що мені стає легше. Це говорить, що кожен з нас стає сильнішим», – ділиться Тарас.

Евакуюють умовного пораненого під димовою завісою та імітуючи прикриття вогнем, щоб кожен розумів, як швидко і безпечно вивести побратима з-під вогню.

«Тренування – це не показуха, це – питання життя й смерті. Все це має бути доведено до автоматизму. Коли під обстрілом у бійця спрацьовують ці набуті рефлекси, це значно збільшує шанси на успішну евакуацію», – каже інструктор із позивним Барні.

До автоматизму відпрацьовується навіть дрібна моторика. В бою у піхотинця може заклинити автомат, і на усунення несправності будуть лічені секунди. Тому навіть розбирати і збирати автомат вчаться у різних екстремальних умовах.

Кожне заняття завершується аналізом: що вдалося, що потребує доопрацювання, індивідуальні зауваження. Це жорстка, але необхідна система, яка робить підрозділ гвардійців готовим до виконання бойових завдань на фронті. Бо на полі бою все вирішують не слова, а впевнені дії, відточені сотнями повторів.