Капітан духовного корабля Перечина відзначив 20 років священства

Греко-католицькій релігійній громаді Перечина неймовірно пощастило – майже 17 років їхнім духовним наставником є отець Мирослав Рябінчак. У вересні 2009 року він був призначений адміністратором Свято-Миколаївського храму та деканом Перечинського деканату Мукачівської греко-католицької єпархії. Декан несе відповідальність за всі парафії МГКЄ Перечинщини та допомагає їм у різних потребах, а це – великий пласт роботи. Також продовжив роботу на посаді викладача співу в Ужгородській духовній семінарії імені Блаженного Теодора Ромжі. Чудово грає на баяні та акордеоні.

Протягом цих років отець Мирослав проявив себе хорошим духівником, очільником парафії, який докладає максимум зусиль у її розвитку, проводить реколекції та готує дітей до першого причастя. Добре проявив себе в організаційній роботі щодо допомоги Збройним силам України. Після кожної недільної служби та святкової Літургії разом з вірними молиться за припинення війни та мир в Україні. Його служіння є щирим, глибоким та справжнім, тому не випадково вірні називають його капітаном духовного корабля.

Штрихи біографії: від баяніста – до священника

Мирослав Рябінчак народився 1978 року в селі Нижні Ворота на Воловеччині в сім’ї простих селянських робітників. Клара народила довгоочікуваних синів-близнюків у 39-річному віці, батькові Михайлу на той час було 46 років. Мирослав та Олексій – єдині діти подружжя. Минали дитячі та юнацькі роки, хлопці зростали та допомагали батькам по господарству, під час літніх канікул заробляли гроші в місцевому колгоспі. Мирослав був сильним духом, а Олексій – мудрий серцем. Після закінчення місцевої інтернат-гімназії та музичної школи хлопці подалися до Ужгорода, де вступили до музичного училища імені Д. Задора. У 1998 році Рябінчаки стали дипломованими баяністами.

– Мій друг Роман, котрий навчався в Ужгородській духовній семінарії, звернувся до мене з проханням допомогти отцю Петру Креніцки, який обслуговував усю Тересв’янську долину на Тячівщині, у праці з молоддю, – пригадує Мирослав. – Я допомагав йому в церковному співі та з підростаючим поколінням. Згодом Господь покликав і мене до священничого служіння. 2000 року з благословіння єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії владики Івана Маргітича я поступив до Івано-Франківської духовної семінарії, згодом перевівся до Ужгородської, яку успішно закінчив у 2006-му. Того ж року, 15 квітня, з рук Преосвященного владики Мілана Шашіка отримав єрейські свячення і був направлений з родиною служити на Воловечинну – в села Верб’яж, Завадка та Нижня Розтока. Пізніше додалися парафії у с. Н. Ворота та Ялове. У цих приходах прослужив 3,5 роки. Потім владика Мілан направив служити до Перечина. Так 2009 року наша сім’я опинилася у цьому чудовому місті.

Якщо релігійній громаді пощастило із парохом, то йому поталанило із дружиною. Людмила є його надійною підтримкою та опорою, яка допомагає у всіх справах, є берегинею домашнього затишку. Людмила родом з Усть-Чорної Тячівського району, дипломований філолог, викладач української мови та літератури. Має досвід роботи у школі, багато років працює вихователем закладу дошкільної освіти «Веселка». Подружжя має трьох доньок: Олесю, 19 років, 16-річну Марію та 13-річну Дарину. Старша – студентка, середня та молодша – школярки. Дівчата грають на музичних інструментах, співають, беруть активну участь у парафіяльному житті та виступають на культурно-мистецьких заходах Перечинської громади.

20 років священничого служіння розділили два єпископи та сотні вірян

19 квітня до храму прийшло багато вірних з парафії, з довколишніх сіл, Ужгорода, Сваляви, а також гостей, щоб спільно з отцем відзначити особливу подію – 20-річчя його священства, два десятиліття служіння Господу Богу і людям. Подія тривала чотири години і складалася з трьох частин: архієрейської Літургії, концертної програми та агапи.

Цього недільного дня у храмі відбулася архієрейська Літургія за участі двох єпископів Мукачівської греко-католицької єпархії – Теодора Мацапули і Ніла (Юрія Лущака), а також десятка священників та сотні вірян. Вперше в історії Свято-Миколаївської парафії богослужіння правилося за участі двох владик. Якщо владика Теодор був уперше у перечинському храмі, то владика Ніл тут є частим гостем, і тут йому завжди раді. У 1998 році отець Юрій був парохом цієї парафії, і саме він ініціював зведення храму, який є окрасою міста та тим духовним оплотом, який додає сил, надію, згуртовує, надихає, зберігає та примножує духовні цінності, веде до Господа Бога. Святкове богослужіння супроводжував спів учасників молодіжного хору.

Номери концертної програми були надзвичайно цікавими та неповторними, у присутніх викликали незабутні емоції, щиру радість, лунали слова подяки Господу Богу за такого багатогранного пароха як отець Мирослав. Молодь парафії представила рольову виставу про життєвий та душпастирський шлях отця Мирослава. Це було так мило, так душевно, що сам винуватець події та присутні просльозилися. На адресу отця Мирослава прозвучали щирі слова подяки за служіння, його працю задля розвитку парафії. Незважаючи на виклики сьогодення в умовах воєнного стану, парафія придбала три дзвони та встановила на новозбудованій дзвіниці. Вони стали голосом сумних і радісних подій.

Від імені спільноти «Матері в молитві» тепле привітання виголосила Марія Малош: «При нашій парафії діють два церковні хори. Під час богослужіння звучить прекрасна церковна музика, яка одухотворяє нас, наповнює духовною силою. Ви не тільки священник, ви ще і громадський діяч, авторитет, крім того, ви палкий патріот України. Під час кожної літургії молимося за наших воїнів, стараємося їм допомагати, беремо участь в ініційованих вами благодійних акціях. Сьогодні слушно тут зауважили, що великою вашою опорою є ваша дружина, ваша сім’я така креативна, така творча, яка вам у всьому допомагає. Нехай Божа родина буде оберегом для вашої родини, нехай моляться за вашу родину, а ми, «Матері в молитві» і всі сім’ї, які приходять до нашого храму, будемо брати з вас такий гарний та надихаючий приклад. Ви дуже обдарований, у вас є багато дарів божих, тож нехай вони примножуються. А що вам конкретно треба, щоб ваше священство було таким корисним, це сам Бог знає. Нехай Ісус Христос і Пресвята Богородиця завжди будуть присутні на вашій душпастирській дорозі, додають Вам сил і здоров’я, оберігають і допомагають. Ми любимо Вас, ми будемо молитися за Вас».

Керівниця хору «Єдність сердець» Наталія Самош звернулася до отця зі словами вдячності: «Ми безмежно вдячні Вам: Ви навчили нас не просто молитися, а молитися співом. Щиро дякуємо Вам за підтримку, за віру, яку нам передаєте».

Від імені церковної двадцятки слово мав Ярослав Мельник: «20 років священства – це життєвий та душпастирський досвід, це тисяча літургій, це тисячі сповідей, це втішені серця. Дякуємо Вам за ваші молитви, за ваші руки, якими нас благословляєте».

Церковний хор «Єдність сердець», молодіжний хор, юні парафіяни, ансамбль скрипалів «Музичні сердечка», неокатехуменальна спільнота подарували музичні композиції, діти розказували вірші. Донька Олеся прочитала власний вірш-присвяту-подяку найкращому батьку, який написала напередодні. Все було так тепло і щемливо, незабутньо. Багатоголосе «Многая і благая літ» прозвучало на адресу отця Мирослава. Він у свою чергу подякував усім присутнім за розділену подію, а Богу за покликання до священства, за довіру, за люд Божий, якому служить.

Згідно із закарпатською традицією, кожне свято завершується гостиною. У церковному житті ця трапеза називається «агапа» – святкове частування. На щедрому столі були смачні наїдки і напої: відбивні, м’ясні та сирні тарілки, бутерброди, різноманітні салати, домашні тістечка. Серед напоїв – чай, кава, солодка та мінеральна вода. Столітрований казан боґрачу приготували чоловіки на подвір’ї церкви. Смачна та ситна страва додала фізичної сили. А така радісна подія у світлий післявеликодний період об’єднала людей та церковних діячів Мукачівської ГКЄ, наповнила серця світлом та любов’ю, вірою та надією у завтрашній мирний день.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора