У Вільхівці відбувся багатолюдний похорон Героя Олексія Лахновського

Вчора, 31 жовтня, з усіма християнськими та військовими почестями поховали Героя Олексія Лахновського у селі Вільхівка, що на Іршавщині. Після адмінреформи село належить до Зарічанської територіальної громади Хустського району.

Військовий загинув під час виконання бойового завдання. Йому було тільки 28. Без батька залишилося двоє діток – два і чотири рочки. 

Траурний кортеж сформувався в центрі Іршави об 11:15. Колона рухалася через Сільце та Греблю, до будинку, в якому проживав чоловік із сім’єю, у селі Вільхівка. Об 11.30 у Сільці біля пам’ятника Тарасу Шевченку збираються люди з прапорами України, з лампадками. За кілька хвилин розгортають стяги, запалюють лампадки і ставлять обабіч дороги. Коли везуть тіло, стають на коліна, низько схиливши голови.

Кортеж прямує через Греблю до Вільхівки, до будинку, в якому проживав воїн. Вдома відбувається прощання із загиблим. Біля школи учні та вчителі формують живий коридор. Всі діти мають в руках різнокольорові хризантеми, прапорці. 

– Готуємося, – звертається до дітей жінка в чорному, на голові має траурний шарф. Вихованці слухняно і мовчки стають на певну відстань, двоє  дівчат розгортають прапор.

Під час нашої короткої розмови (я чекала транспорт у напрямку Великого Раківця) на моє прохання жінка розповіла, що вона вчителька місцевої школи, закріплена за цими учнями. Старші школярі пішли до будинку воїна. А також повідомила інформацію про Героя: 

– Олексій з Києва, до нас у Вільхівку одружився. Воював, захищав Україну майже із самого початку повномасштабної війни. Був поранений, без ніг, мав протези, але знову повернувся на фронт. Загинув молодий, мав лише 28 років. Без батька залишилися двоє дітей – два і чотири роки, вдовою стала молода жінка. Горе, горе. Вільхівка ховає вже другого воїна.

О 13 годині із бічної вулиці виїжджає траурна процесія, перетинає центральну автотрасу і виходить на дорогу, яка веде до села Нижнє Болотне. Попереду поліцейське авто. Військові несуть на тримачі український стяг. За ними побратим несе в руках портрет Олексія Лахновського. На фото усміхнений чоловік. Шестеро підлітків несуть розгорнутий жовто-блакитний прапор.

Духовики грають траурну мелодію. 

На відкритому катафалку до труни припала згорьована жінка в чорному. Видно, це вдова.

В колоні ідуть троє священників, багато людей різного віку, молодь. Всі з квітами. Автомобілів понад 30. 

Тіло захисника люди зустрічають живим коридором пошани. Дорогу встеляють квітами. 

Чин похорону відбувся у православній церкві Успіння Пресвятої Богородиці.

Я була на декількох похоронах воїнів у Перечині. Всі вони були багатолюдні. Люди приносили дуже багато квітів. 

Свідком похорону нашого захисника у Вільхівці стала випадково – дорогою до рідного села. Люди Вільхівки та організатори молодці, що зуміли достойно провести Олексія в останню дорогу.

Вічна та світла пам’ять Герою! Низький уклін за захист. Щирі співчуття родині і близьким.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора