Закарпатці збільшили груди в Туреччині. Після операції мало не померла

Багато закарпаток зараз вдаються до різноманітних косметичних процедур. І це – не лише підтяжка шкіри, збільшення губ, але й різні більш серйозні маніпуляції з тілом. Дехто користується послугами українських лікарів. А хтось – їде за кордон, сподіваючись, що там кращий сервіс чи дешевші послуги. Саме так зробила і хустянка Яна Турдай. Вона у пошуках краси вирушила до Туреччини, але вже незабаром дуже про це пошкодувала. Про свої пригоди вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Завжди мріяла про солідні форми

У минулому році закарпатка наважилася на пластичну операцію. Робити її вирішила не вдома, а за кордоном, бо вірила, що там – весь сервіс набагато якісніший. Але помилилася.

«У мене немала вага, але були груди 2 розміру. Це здавалося мені непропорційним. Завжди мріяла про великі груди, як у сестри. У неї 5 розмір, хоча вона досить худа, порівняно зі мною. Не буду приховувати, завжди в цьому плані заздрила Олі. Однак до 35 років про операцію навіть не замислювалась. Коли ж розлучилася з чоловіком, захотілося кардинально змінитися, аби він шкодував, який скарб втратив», – зізналася вона «Карпатському об’єктиву».

Та плани можливо Яна б ніколи і не втілила в життя, якби два роки тому не познайомилася з новим чоловіком.

«Мені було 42, коли ми побралися. Це сталося всього через місяць після знайомства. Віктор казав, що я йому подобаюся такою, якою є, утім не приховував, що божеволіє від пишних форм і великих грудей. Тоді я твердо для себе вирішила – ляжу під ніж! Гроші для цього у мене були, бо маю свій бізнес, потрібно було лише визначитися з клінікою», – наголосила жінка.

У весільну подорож із новим коханим хустянка поїхала до Туреччини. Саме там їй пригледівся один заклад, де виконують різні операції з корегування зовнішності для жінок.

«Мене оглянули, ми домовилися про дату. Чекати потрібно було довго. Це був розквіт епідемії ковіду. Та «фабрика краси» виглядала дуже солідно, мені подобалося все. Тому без вагань погодилася чекати рівно стільки, скільки потрібно. Віктор мене відмовляв, але я й чути не хотіла. Такий уже в мене характер: якщо вдовбую собі щось у голову – нічого не зупинить», – посміхається закарпатка.

Бажання краси мало не вбило

У минулому році Яна знову поїхала до Туреччини – уже на операцію.

«Я була також щасливою, вірила, що нарешті отримаю те, чого прагнула роками, – наголошує вона. – У цій клініці оперують не лише українок. Туди їдуть навіть із такої країни з високорозвиненою медициною, як Велика Британія. Ціни там вищі за українські, але нижчі за англійські. Моя операція коштувала майже 84 тисячі гривень. У нас можна зробити таку ж за 46. Та гроші для мене не проблема. Я сподівалася на високу якість імплантів і самої процедури».

Операція справді пройшла успішно, та після неї у жінки почалися серйозні проблеми.

«Турки пишаються тим, що оздоровчий туризм є однією з найбільш швидкозростаючих галузей їхньої країни. Він приносить їхній економіці щороку шалені гроші. Європейці користуються навіть пакетними пропозиціями, які включають переліт, трансфер і проживання. Це все можуть включити у вартість. Таким чином можна отримати серйозну знижку. У мене все, можливо, і було б добре, але в останній момент хірург, який мав мене оперувати, захворів. Мені запропонували або перенести операцію, або дати іншого лікаря. Я обрала друге і пошкодувала. Дві доби мала пролежати у стаціонарі після операції. Боліло все тіло, груди сильно опухли. Мене заспокоювали, що все скоро пройде. Потім мене виписали, але я вирішила ще трохи затриматись у Туреччині, бо біль не вщухав. Згодом у мене підвищилась температура і мені стало зовсім погано. Через кілька днів я знову приїхала у клініку. Але мене не прийняли. Довелося звертатися у місцеву станцію «Швидкої допомоги». Там мене дуже люб’язно оглянули і шокували вердиктом. Виявилося, що в мене почався некроз. Соски почорніли і я боялася, що вони взагалі відваляться. Груди були бордовими і страшенно боліли. Мені сказали, що все серйозно і виписали антибіотики. Розрізи між сосками та під грудьми були інфіковані, з них сочився гній. На лікування я витратила ще 6 тисяч євро. Інпланти мені вибрали, мої груди зовсім втратили форму. Навіть не вірилося, що все це відбувалося зі мною. Здавалося, що сплю, от-от прокинуся і все буде добре. Якби ж то справді був сон! Та, на жаль, ні… усе було страшною реальністю!»

Чи варто ризикувати?

Згодом лікар, який мав оперувати Яну, таки зв’язався з нею. Він запропонував провести ще одну операцію, але вже безкоштовно, а точніше – за рахунок клініки.

«Я навіть не знала, як реагувати. Із одного боку мені було страшно за своє життя, понівечене тіло, а з іншого усвідомлювала, що якщо подам на клініку в суд – то точно його виграю. Ще й моральну компенсацію отримаю. Я зберігала усі чеки, у мене був висновок лікарів із іншої клініки, де мене, можна сказати, повернули з того світу, – продовжує розповідь жінка. – До мене прилетів чоловік. Він наполягав на справедливому розслідуванні і відшкодуванні всіх збитків. Я погодилась. Утім у суд не подавала. Клініка мені дійсно усе компенсувала. Претензій ні до кого жодних не маю. Однак ще раз на операцію не наважуся точно. Болісно лише за те, що мої груди залишились такими, як ганчірки. Це – найбільш образливий момент. Я витратила купу нервів, перетерпіла великі страждання і фактично залишилась ні з чим!», – констатує закарпатка.

За словами жінки, її груди зараз навіть втратили форму, стали обвислими і у неї з’явилися комплекси, з якими вона бореться кожен день і хоче впоратись, бо вони, на її думку, заважають впевненості у собі…

«Я знаю, що багато дівчат собі нарощують усе, що лише можливо. Хочу, аби вони знали мою історію і усвідомлювали, що в гонитві за красою можна її взагалі втратити. Вам повернуть гроші, але не повернуть вроду. І ще думаю, у нашій державі ми маємо набагато кращих пластичних хірургів, просто вони настільки не розрекламовані, як турецькі. Вважаю, що мені взагалі поталанило, адже я вижила, а могла померти. Уже зараз почала вивчати статистику і дізналася, що щороку в Туреччині внаслідок невдалих пластичних операцій помирають приблизно 3 жінки. Наше життя занадто дороге, аби ризикувати!», – зітхає хустянка.

Більше Яна не хоче ніякої пластики. Каже, що залишатиметься натуральною, що б там не було.

«Ми маємо свою вроду, отриману від природи. Я не збираюся її паплюжити. Яку мене Бог дав, такою залишуся. Почну сивіти, старіти – нічого. Жінка може бути гарною в будь-якому віці. Головне – подобатися собі. Навіть не іншим! Тоді буде впевненість і вроду помічатимуть інші. Не хочу ні губи підкачувати, ні вії нарощувати. Уже боюся усього. Як кажуть, коли гад укусить, і від хробака стає моторошно!».

Зараз Яна Турдай пропагує натуральність. Хоча сама займається косметикою, переконує, що потрібно знати міру в усьому, навіть у макіяжі. А про якісь там «операції краси» взагалі радить і не думати, бо ніхто не знає, чим вони можуть закінчитись.

«Звісно, далеко не у всіх після пластики такі сумні наслідки, як у мене. Утім я маю свій досвід і зараз уже – свою позицію. І вона залишатиметься незмінною – некрасивих жінок не буває! Тепер я навіть перестала заздрити сестрі Олі через її великі груди, задовольняюся тим, що маю і радію тій зовнішності, якою нагородив мене Всевишній. Краса – поняття дуже суб’єктивне і в кожного з нас можуть бути свої критерії вроди. Тому головне – бути на позитиві!», – запевняє Яна.

Мамопластика зараз дуже популярна у всьому світі. Велика кількість українок вдається до таких операцій. Закарпатки теж не пасуть задніх. Тому Яна Турдай і просить жінок бути дуже обережними, принаймні не їхати в пошуках вроди кудись за кордон.

Марина АЛДОН