У селі Люта на Великоберезнянщині неспокійно. ПРОДОВЖЕННЯ

В результаті непростої ситуації, що склалася наприкінці року у великоберезнянському селі Люта, нам вдалося поспілкуватися  із сільським головою села Буц Юрієм Михайловичем.

На посаду селяни його обирають уже третю каденцію поспіль – з 2006-го року.

Голова села нам пояснив, що досі зустрічатися з активістами не мав бажання, так як вони налаштовані занадто войовничо і слухати хоч якісь адекватні пояснення не бажають. Саме через це діалогу між ними не виходить.

Десятки звернень у всі інстанції

Щодо стану дороги, яка стала одним із перших приводів невдоволення активістів, сільський голова розповів:

“У той день, коли блокували дорогу в Кострино, ми напередодні десь 40 звернень давали у різні інстанції і підписи збирали від людей, нам кожен рік обіцяли… Дав Москаль листа, що нас буде включено в державну програму будівництва доріг Закарпатської області. Це питання дуже болюче. На капремонт виділили 35 мільйонів гривень, роботи почнуться вже з квітня”

Одне з найбільших і найвіддаленіших сіл району

Щодо зменшення кількості рейсових автобусів працівники сіліради нам відповіли: “Автобуси комерційні, як їм вигідно, так їздять, ми не впливаємо”.

Про загальний стан справ у селі розповідають: “Населення с. Люта – 2512 жителів, входить в трійку найбільших сіл району поряд із Малим Березним і Волосянкою.

Є швейна фабрика, де працює біля 80 чоловік, але податки з цього підприємства йдуть у районний бюджет, у сільський не йде нич, – каже сільський голова – Ми маємо акцизи і єдиний податок. А це є нич” – підсумовує секретарка. – На базі лікарні у нас є територіальний центр для престарілих людей, є маніпуляційна, але койко-ліжок нема. Швидка ходить одна із Кострин, інша у вихідні зі Ставного. Є стоматологічний кабінет, є зубний лікар у нас”.

Пожежна машина: у поліцію звертались, крадіїв не знайдено.

“Знос пішов повністю цієї машини. Машина має біля 40 років. А спецмашина має мати не більше 15-18 років. Навіть якби і була в нас нова, ми б не мали коштів її утримувати” – пояснює голова села Юрій Михайлович і продовжує: “Ситуація така: її потихеньку викрадали, знімали з неї запчастини. Ми писали заяви, приходили з поліції, дивилися, є заява, провадження”.

– Чому не спишете?

“Є свої вимоги: треба йти в обласне гаї, комісії і так далі. Тепер уже будемо списувати” – каже Юрій Буц.

“У свій час ми складали акт, що машина не придатна, але треба було піти далі в цій процедурі, – додає секретарка сіліради Надія Григорівна. – Тепер почнемо процедуру списання”.

Також посадовці обіцяють найближчим часом закупити великі вогнегасники на випадок пожежі.

Аптеки нема. Але не через захмарну оренду.

“Аптеку в нас закрили ще десь у 2007-2008-му році. Ми дали дозвіл на аптечний кіоск і дали в оренду приміщення в сільській раді. Але закон про аптечні кіоски припинили, а саму аптеку не вигідно ліцензію платити”, – пояснив відсутність аптеки в селі Юрій Буц.

“А те приміщення, де колись давно була аптека, воно знаходилося на балансі аптекоуправління” – уточнює Надія Григорівна.

“Приміщення те застаріле, навіть якщо аптеку відкривати, там високі вимоги і так далі” – продовжує голова села.

Надія Григорівна доповнює: “Кабінети є, є пошта і фельдшерський пункт. Юрій Михайлович пропонував, щоб люди брали в оренду”.

Питаємо про розмір оренди, через яку, за словами активістів, аптеку закрили: “Те приміщення, де орендували під аптечний кіоск, платили тоді 180 грн, там десь 16 може більше квадратів було” – згадує сільський голова.

Читайте також: У с. Люта на Великоберезнянщині неспокійно. ФОТО

Освітлення псують лісовози

“Освітлення є дві причини. Перша, основна: ті, що возять ліс, ліхтарі порозбивали. Ліхтарі, освітлення є, але їх розбивають недобросовісні лісокористувачі, яким не потрібно щоб люди бачили, що вони крадуть ліс. Вже пару раз на гарячому їх заставали…” – розповідає про проблеми з вуличним освітленням Надія Григорівна. Юрій Михайлович запевняє, що найближчим часом заплановано відремонтувати вуличне освітлення.

Для сміттєзвалища нема землі

“Думали, що сміттєзвалище зробимо, але не дозволяє територія. Немає такої земельної ділянки, щоб можна її під сміттєзвалище виділити. У нас всюди річка, екологія не  дозволяє”, – розповіла Надія Григорівна.

Відновлений і знову закинутий парк

“Парк – це сільська земля, – уточнює наше питання Юрій Михайлович. – У 2006-му році я задумав там відсвяткувати день села. Тобто, відновити ще старий, за комуністів, парк. Попередній голова якісь там насадження експериментував, він потім помер, парк був запущений. Я відновив – поробив електрику, лавки, беседку. Але, знову ж таки, на все потрібно кошти. За цим потрібно щоб хтось дивився, періодично доглядав. Треба би комунальну службу, але в нас комунальна служба себе не виправдає, нема чим платити”.

Також, щодо нарікань активістів, що всі гроші йдуть на дитячі садочки, а звідти “по карманам”, Надія Григорівна спокійно відповіла: “Наші садки не тільки відремонтовані, а й проревізовані”.

Активісти не гребують жодними засобами?

В телефонному режимі нам вдалося поспілкуватися і з дочкою сільського голови, яка стверджує, що під тиск і наклепи активістів потрапила уся родина держслужбовця.

Тетяна Буц (Леготай) нам повідомила про факти блокування дверей сільської ради і таким чином перешкоджання роботі держустанові. Одного ранку прибиральниця просто не змогла зайти в приміщення, бо двері були забиті дошками, а в замок залили клей.

Ще розповіла про випадок, коли активісти пізно ввечері приходили додому до секретарки сіліради і під погрозами примушували писати заяву на звільнення.

Також під наклепи активістів потрапила матір чоловіка Тетяни: її звинуватили у володінні земельними ділянками на Лютій. Але після пред’явлення довідки з держгеокадастру, на яку витратила п’ять днів, активісти, щоправда, вибачились, але плітки селом вже поповзли. Так само як і з дорогою, яку, ніби-то мав Буц ремонтувати.

“Таких безпідставних наклепів вони вигадували і вигадують надалі. І постійно страшать прокуратурою. Але немає жодних підстав для органів викликати голову села та його членів сім’ї, тому що вони і нас зачепили, і на нас понаписували в поліцію, та прокуратуру” – повідомила нам пані Тетяна.

Оксана ЧОПАК