83-річна Олена Щербан пече паски в печі за старовинними рецептами. ФОТО

Пасхальні коржі вважаються головними великодніми атрибутами. Крім масла, вина, сиру, яєць та інших наїдків, паска мусить бути в кожному кошику.

Утім, якщо колись господині готували великодній хліб власноручно, то тепер зазвичай жінки купують його в продуктових крамницях та супермаркетах. Проте… не всі.

Від матері – до доньки

Пані Олена знає тисячі старовинних рецептів. Тільки пасок жінка вміє випікати кілька десятків різновидів. Ґаздиня, між іншим, не тільки сама смачно готує, але й навчила куховарити доньку Марію та внуків.

– Першу паску я спекла десь у 20 років. Усього навчилася від матері. Особливих секретів у тому, щоб великодня випічка вийшла смачною, немає. Просто треба, як кажуть, «набити собі руки», і починати варто зі звичайного хліба, будь-яких булочок. Із пасками краще не експериментувати, це ж не грошовий приз під час лотерейної гри, а сакральна страва. А рецепти, як правило, у нас завжди передавалися з покоління в покоління, – ділиться знаннями жінка.

Зі слів Олени Щербан, спекти великодній корж – це ціле мистецтво, адже важливо і вчасно замісити тісто, і гарно прикрасити виріб.

– Десь у селах читають спеціальні молитви під час приготування пасок, десь роблять якісь ритуали, запалюють свічки, одягаються в усе біле, щось наспівують або взагалі лише мовчать… У нас такого немає. Тільки коли паска підростає, її ставлять на вишитий рушник і збоку обов’язково мають бути освячені котики з Вербної неділі, – запевняє хазяйка.

Читайте також:

Найкраще пекти коржі в суботу, аби вони довше були свіжими

Ізянська господиня вважає, що потрібно зберегти максимальну свіжість пасок, аби частувати гостей дійсно смачною їжею. Крім того, на її думку, серця під час відповідальної роботи мають бути чистими, ні на кого не можна тримати образи.

– Раніше на 3–4 родини в селі була одна піч. Тож спочатку треба було жінкам вирішити, коли саме чия черга підходить саджати в неї випічку, аби потім не виникало непорозумінь. Деколи вже о 4-й годині ночі господині вишиковувалися біля печі. Як правило, я досі починаю «трапезу» в п’ятницю звечора – з приготування опари. А продовжую в суботу, інколи досить довго (усе залежить від рецепту), – стверджує пані Олена.

Також жінка охоче ділиться власними секретами приготування основної великодньої страви.

– Спочатку готую опару. Для цього беру такі складники: сіль, цукор, молоко, дріжджі. Потім додаю борошно, яйця, масло, кефір (молочну сироватку). До речі, яйця варто залишити трохи постояти (розбитими). Тоді жовтки набудуть більш яскравого кольору, і паска вийде жовтішою. Замішену опару добре ставити на ніч у тепле місце, а вночі дивитися, чи досить вона тепла, чи гарно росте. Найвідповідальніший момент – місити тісто. Для цього добре мати сильні руки, адже розминати його потрібно до тих пір, поки воно не перестане прилипати до долонь. На це треба витратити щонайменше годину. Коли паски вже у формах, їх слід ще й прикрасити. У цьому дуже люблять допомагати діти. Їм подобається плести «коси» та скручувати «півників». Але перед тим, як ставити паски в піч, їх ще потрібно змастити яйцем. Випікаються коржі приблизно 1–1,5 год. Я печу щоразу не менше 6–7 пасок, щоб було з чого вибрати, що в церкву святити нести, – розповідає «Карпатському об’єктиву» Олена Щербан.

Утім, як переконана ізянка, тепер мало хто випікає великодні коржі в печах. Більшість жінок використовують газові чи електричні прилади, адже старовинних предківських пристроїв збереглися одиниці.

– Нині є кілька печей на все село. Причому не тільки в нас, але й інших населених пунктах. У містах ситуація ще гірша, – стверджує пані Олена. – Але й життя змінюється, з’являється багато нових приладів, що допомагають жінкам у побуті. Проте жодна випечена в духовці паска не матиме такого смаку й запаху, як та, котра увібрала в себе енергетику печі.

Марина АЛДОН