Чому мукачівці так люблять циганський базар у місті над Латорицею?

Мукачево. Неділя. П’ята година ранку. Місто ще спить. Та на торговому майдані перехресть вулиць Івана Франка – Писарєва відчувається пожвавлення. Звідусіль з’їжджаються легковики, бусики, розгортаються намети. Продавці стараються прийти сюди якомога скоріше, аби зайняти вигідне торгове місце. Починають викладати товар. А його дуже багато. Це в основному одяг, взуття, постільна білизна, тюль. Товар турецький, угорський, польський, китайський, український. На декількох торгових точках продають харківський верхній одяг. Серед покупців він користується попитом, бо якісний, хоча і значно дорожчий китайського. Тут є товар на будь-який гаманець, для різних покупців – заможних і тих, які отримують мінімальну пенсію. До прикладу, зимові курточки є і по 300 грн., і по 2000 грн.

Десь о дев’ятій з’являються перші покупці. Пожвавлюється торгівля о 12 годині, коли у церквах закінчилися Богослужіння. Варто зауважити, що багато мукачівців у неділю йдуть на Службу Божу, а вже потім на торговицю. Приїжджають на циганський базар не тільки містяни, а й жителі сусідніх сіл, та навіть районів. До речі, продають тут не тільки цигани, а й люди інших національностей.

Мукачівка Елеонора зізналася кореспонденту «Карпатського об’єктива», що любить ходити на циганський базар, бо тут можна купити одяг вдвічі дешевше, як у магазинах.

– Торік придбала собі два різні плаття (говорить про жіночі сукні. – примітка автора). Заплатила тисячку. В магазині побачила таке ж. Заради цікавості подивилася ціну. 1200 гривень! Одне! – емоційно розповідає жінка.

– Минулого тижня на ГІДі купила м собі курточку за 1200 гривень, а тут бачу таку ж за 800, – приєднується до розмови Людмила. – Зате зекономила на тюлі. В магазині метр за 200 гривень, а тут я купила по 120. На шести метрах файно зекономила.

Марія з чоловіком прийшла, аби придбати собі зимову куртку. Приміряла більше двадцяти, але додому повернулася без обновки.

– Взимку маю в що одягнутися – маю дві пальта і шубу. Треба мені теплу куртку, гарну, аби у дощ чи сніг можна одягнути межи люди. Цієї неділі вибір був, але не купила, бо хотіла темно-синю, мені цей колір личить, до того ж він зараз модний, але мого розміру не було. Одна румунка продавала дуже якісні турецькі курточки. На ціннику було написано 1000 гривень, але вона готова була віддати за 500, бо курточка впала і забруднилася. Я не купила, бо світлого кольору, – переповідає свою історію жінка і додає: – Дивуюся терпінню і витримці продавців. Вони ніколи не хамлять, не фиркають людям, видно, що хочуть продати.

– Свій товар дуже нахвалюють, більшість продавців на повному серйозі кажуть: то не біда, що замалий/затісний, – подасться після прання, не біда, що завеликий – збіжиться/стягнеться, – сміється її чоловік Микола.

Минулої неділі побувала і я на циганському базарі. Вирішила купити вовняну ковдру, яку виготовляють у Чернівцях. Продавали її на трьох точках. Ціна однакова – 250 грн. «Двадцятку уступите?» – питаю жінку в хустці. «Так», – відповідає продавчиня і швидко пакує покупку, аби часом я не передумала. За зекономлену двадцятку купую житомирські носки.

Циганський базар працює в Мукачеві тільки у неділю, зранку до 14 години.

Тетяна Грицищук, фото автора