Як у Мукачеві Михайля празнували

21 листопада православні та греко-католика відзначають Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних або, як скорочено кажуть на Закарпатті, Михайля. Цього дня у церквах правиться Божественна Літургія, в багатьох парафіях – престольний празник.

Цього року на Михайля я гостювала в Мукачеві. Разом зі своїми родичами була запрошена на храмове свято у мікрорайон ДОСИ (вулиця Митрака). Тут є дерев’яна капличка Святого Михаїла Мукачівської греко-католицької єпархії. Згодом поруч тут звели величний і красивий дерев’яний храм Святої Трійці. Отож на Зелені Свята тут теж празник.

Проїжджаючи вулицею Миру, звернула увагу на вивіску з інформацією про те, що за 150 метрів знаходиться Свято-Михайлівська церква, побудована в пам’ять Михайла Токаря. Знаю, що цей чоловік був підприємцем, меценатом, депутатом обласної ради, 18 років тому його розстріляли біля власного будинку. Сакральне місце вирішила відвідати. Провулком Миру з обох боків дороги було припарковано більше десяти дорогих автівок, половина з них – джипи. Церква невелика, однак дуже гарна. У ній було повно людей. На час мого візиту священик виголошував промову, прихожани дуже уважно слухали, тому я не наважилася щось їх розпитувати. Зробила декілька фотознімків.

До вище згаданої Свято-Троїцької церкви прийшло багато прочан. Оскільки була гарна погода і тепло, то чимало людей молилося надворі. Після Божественної Літургії відбувся обхід церкви та каплички з читанням Євангелія. Настоятель храму отець Василь Копин привітав усіх присутніх з празником, подякував їм, що прийшли розділити радість. Подякував Господу Богу, що того дня ГІД (ринок) був закритий.

– Радий вас бачити на нашому празнику. Слава Богу, що сьогодні понеділок і ГІД не працює. Бо багато хто з вас продавав би там чи купував, – зауважив священик.

– Отець Василь давно бореться, аби ГІД не працював у неділю, – шепче мені жінка в елегантному ліловому пальті.

Отець Василь привселюдно вітає знайомих Михаїлів з іменинами. Серед них чоловік похилого віку.

– Мішко-бачі ходить на всі празники, куди їде електричка. Він найстарший греко-католик з Доробратова, тепер живе у Росвигові, – слова священика розчулюють чоловіка, він радісно махає рукою з натовпу, а потім витирає змокрілі від сліз очі.

Після мированя прочан пригощають різноманітними домашніми тістечками, кавою, чаєм.

– Наші сокачки постаралися, напекли багато, всім вистачить, – хвалить жінок отець Василь. У відповідь вони щиро посміхаються.

Тетяна Грицищук, фото автора