Сезон кизилу закінчується. Які ціни

Із середини серпня до середини вересня закарпатці збирають чортову ягоду, як називають у народі ці гіркуваті вітамінні плоди. Тільки деякі пізні сорти плодоносять до середини жовтня. На ринках області триває торгівля кизилом. Якщо колись за ним їздили в ліс, то зараз дехто вирощує культивовані сорти навіть вдома. Ціни помірні, порівняно з тими, якими були в цьому сезоні на яфини, а червоні диво-плоди майже такі ж цілющі…

Тож яка вартість кизилу? Чому його треба їсти і що з нього готують закарпатки? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Чому чортова ягода

Кизил – ягода легенарна. Кущі морозостійкі, витривалі, навесні дуже гарно цвітуть. Напевно саме через це про рослину складено стільки легенд.

«Згідно з оповідкою, коли Бог створив світ, усе довкілля навесні вкрилося розкішним цвітінням. І тварини почали собі просити кожна по дереву, щоб тішитися потім і харчуватися плодами. Прийшов і чорт. Він помітив, що першим зацвів кизил, тож попросив собі його у Творця. Господь погодився. Ішов час. Почали плодоносити черешні і птахи ласували плодами, потім персики, абрикоси, сливи, яблуні… Тварини раділи, а нечистий нервував. Він хотів першим отримати урожай. Не витримав він і почав дути на тверді зелені ягоди. Був уже вересень… Аж раптом вони почали червоніти. Зрадів чорт і аж у долоні потер. Зірвав плід і поклав до рота. Та він виявився кислим і терпким. Плюнув він на нього і пішов геть. А люди з того часу почали його збирати, переробляти і оздоровлюватися цілющими плодами. Але так і залишився він для них назавжди чортовою ягодою», – розповів «Карпатському об’єктиву» краєзнавець із Хуста Іван Молнар.

За його словами, кизил цінували ще у давньому Римі. Там вважалося, що кущ виріс зі спису Ромула, яким він окреслив межі міста. Тож там ця ягода вважалася священною і її засолювали, як оливки і подавали на банкетах, як делікатес.

«Є навіть легенда про те, що хрест, на якому розіп’яли Христа, був із кизилу, який завжди ріс на території Єрусалиму. Тож Ісус зробив так, аби дерево більше не можна було використовувати для людських страт. Він перетворив його на нижчий за розмірами кущ і змінив форму квіток, аби вони мали форму хреста. Самі ж багряні плоди усім нагадують про кров Спасителя, пролиту за кожного з нас. Звісно, усе це не науково доведена істина, а усна народна творчість наших пращурів. Але вона повчальна і ми повинні про неї знати», – зазначив пан Іван.

Чим корисний і скільки коштує

Те, що ягода цілюща, знають усі, але що нею саме лікують краяни?

«Передусім джеми з кизилу смачні і покращують взимку імунітет. Моя бабуся завжди запасалася ягодами і ми малими майже не хворіли, – зізнається хустянка Юлія Попадинець. – У дитинстві ми з дідом сідали на поїзд на Малій станції і їхали в Рокосово. Там у районі кар’єру, а це – всього одна залізнична зупинка, збирали червоні плоди. Так робили не тільки ми. Хтось їхав на велосипедах із Хуста, або навіть ішов пішки. Заодно неподалік можна було завжди опеньків назбирати. Та й білих було чимало. Кизил ми не купували ніколи, завжди заготовляли своїми силами. Тепер я вирощую його вдома. Кущ купила у нас же на ринку за 50 гривень років 7 тому. Він добре плодоносить, розрісся так, що вже й відсадила від нього декілька молоденьких. Плоди великі, більші за лісові. Є й собі, і на продаж. На початку вересня продавала кілограм по 120 гривень. Зараз віддаю по 100. Така ж вартість практично у всіх».

Закарпатка зізнається, що чаєм із сушених плодів кизилу лікує шлункові та кишкові захворювання і безсоння, кашка з ягід зцілює шкірні недуги, а настоянка лікує малокрів’я і підвищує чоловічу потенцію.

«Мама соком кизилу лікувала цукровий діабет. Щоправда, паралельно пила медичні препарати. Але кизил гіркий і щоб був смачнішим, у більшість навіть народних рецептів додається цукор. Якщо після тривалого приймання ліків треба очистити організм, вивести токсини, найкраще щодня протягом хоча б двох тижнів пити чай із просто запареного і відстояного кизилу із додаванням меду. Чудово виводить навіть із організму все зайве. Дехто цими ягодами лікує навіть нирки, геморой, хвороби печінки. У мене ж освіта медсестри, тож експериментувати сильно не раджу. Але як профілактика – кизил просто ідеальний», – стверджує хустянка.

Варення, кисіль, мармелад

А що найчастіше готують наші ґаздині з терпких цілющих червоних ягід?

«Ягода просто унікальна, – каже Мирослава Орос. – Хтось із неї робить джем, хтось – кисіль, хтось – мармелад, хтось – соус до м’яса. Кизил можна сушити і заморожувати, тож він у кулінарії вважається універсальним. Колись я навіть маринувала його, додаючи лише винний оцет, сіль, цукор та спеції. На смак він виходить, як оливки, тож підійде навіть до піци».

І все ж найчастіше краянки з ягід готують варення.

«Рецепт у мене дуже простий, – переконує пані Мирослава. – Кизил купую, сама збирати не маю часу й терпіння. Рецепти обираю також такі, щоб приготування було швидким. На кілограм кизилу беру 500 грам цукру. Варю у воді ягоди хвилин 40. Перетираю через сито, щоб видалити кісточки. Перекладаю пюре в каструлю і варю в тій же воді. Додаю цукор і помішую. Варю хвилин 30. Відтак розкладаю по стерильних банках і закатую. Все. Смакота готова».

Ділиться хазяйка і рецептами мармеладу та киселю.

«Беру пів кілограма кизилу, 300 грам цукру, трохи цукрової пудри і склянку води. Ягоди мию, перетираю, даю стекти рідині. Засипаю у каструлю, додаю цукор і воду, варю, поки ягоди не пом’якнуть, помішуючи і знімаючи піну. Це займає годин дві. Потім пропускаю через сито, щоб позбутися кісточок. Відтак перетираю масу блендером у пюре і варю ще годину на слабкому вогні. Коли почне густіти, розкладаю у силіконові форми. Готовий мармелад обвалюю у цукровій пудрі і діти наїстися не можуть. Якщо готую кисіль, беру на 300 грам ягід, 1,5 літра води, 120 грам цукру і 3 столові ложки крохмалю. Кизил варю 15 хвилин, додаю цукор. Коли закипить, вливаю розведений у приблизно 100 мл води крохмаль. Після цього варю ще декілька хвилин до загустіння і чудовий напій… коли охолоне… можна дегустувати», – ділиться секретами хустянка.

Загалом що готувати з ягід кожна господиня вирішує сама, але поки сезон кизилу не закінчився, варто ним запастися, бо зима вже скоро…

Марина АЛДОН