У Великоберезькому реформатському ліцеї пролунав останній дзвоник

“У цей день для вас завершується ціла епоха. Ви покидаєте безпечні стіни школи. Маєте знати, що не випадково Бог привів вас до цього навчального закладу і не випадково ви потрапите до того чи іншого вищого навчального закладу. Адже Всевишній завжди піклується про нас і робить для нас найкраще. Завершуйте школу з цим усідомленням і завжди пам’ятайте про це”, – з таких щирих думок розпочалося свято останнього дзвоника у Великоберезькому реформатському ліцеї. Випуск 30-го класу навчального закладу відбувся 31 травня у реформатській церкві села.

На початку заходу Ласло Товт, директор і пастор ліцею, проголосив Слово Боже перед учнями, батьками, рідними та гостями уривком із Псалма 25, вірша 4: “Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь”.

“Ці прекрасні з літературної точки зору рядки несуть дуже глибокі послання, адже натхнення походить від найчистішої, найдосконалішої, найвеличнішої людини, з якою був пов’язаний автора псалма. Давид написав ці рядки від Бога. Питання сьогодні не в тому, що думав автор на той момент, а в тому, що цими словами говорить Бог”, – наголосив пастор.

“Якби людство йшло Божими шляхами, то ці шляхи зближували б людей одне з одним, але велика кількість страждань і гріхів, образи одне проти одного, війни, суперечності, розбіжності та нездатність досягти згоди чи примирення показують, що кожен йде своїм шляхом і вважає саме його правильним. Серед вас є ті, хто вже пережив це, і Бог щодня показує вам шлях, навчає і веде їх стежкою, але є й ті, хто йде своїм власним шляхом. Ми тут намагалися ввести вас на шлях Господній, ваш класний керівник, ваші вчителі, ваші вихователі та я працювали для цього, ми молилися за вас, і якщо було потрібно, то із суворістю, іноді з прощенням, але ми зробили все, щоб ви могли пізнати шлях Господній і з життям, оновленим Святим Духом, ви продовжували йти шляхами Господніми після того, як покинете стіни ліцею. Нехай милостивий і правдивий Бог дарує вам, щоб ви могли пізнати Його Сина, Господа Ісуса Христа, щоб ви не вагалися відмовитися від усіх ваших попередніх шляхів, щоб ходити з Ним!” – сказав Ласло Товт, звертаючись до випускників.

Консул Угорщини в Берегові Дьордь Балог у своїй вітальній промові зачитав рядки з листа Ілони Зріні, написаного 1692 року до свого тоді 12-річного сина Ференца Ракоці, якого вона більше не побачила після облоги Мукачівського замку. Відтак наголосив: ніщо не може дати більш змістовного напуття для молодих людей, які вступають у новий етап свого життя після закінчення навчання, ніж думки, описані цією жінкою. Кожна територія, регіон протягом історії має хоча б одного керівника, князя, правителя, чия духовність стає визначальною для громади, яка житиме в усі наступні епохи. Ілона Зріні пов’язана із Закарпаття. Ми знаємо, що у випадку таких просвітницьких, провідних особистостей і люди певного регіону в усі часи пов’язані з ними. Вас цей приклад також зобов’язує, і вам в тому числі адресовані настанови та благословення її материнського серця. Дякую вам, а також вашим вчителям і батькам за те, що вони супроводжували вас, навчали і виховували вас у дусі настанов Ілони Зріні навіть у найскладніших обставинах. Ніколи не забувайте про це. Живіть, навчайтеся, працюйте так і передайте це і своїм родинам”, – закликав дипломат.

Керівник дияконічного відділу Закарпатської реформатської церкви Бейло Надь у своєму листі закликав випускників озирнутися на роки, проведені у школі, зберегти пам’ять одне про одного, вирушати в дорогу зі смиренним серцем та справжньою вірою в Бога, ніколи не випускати Божої руки та керуватися словами апостола Павла до Коринтян: “Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужніми, сильними. Все у вас хай буде з любов’ю”.

“Дорослішання не відбувається за одну ніч, але цей день — день останнього дзвоника — важлива віха на цьому шляху”, – підкреслив у своєму виступі проректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Дюла Фодор. “Світ, який чекає на вас, часом складний і непередбачуваний. Але пам’ятайте: усі знання, весь досвід, який ви тут здобули, додадуть сили та безпеки. І, можливо, ще важливіше, що людяність, співчуття, повага, які ви отримали від своїх вчителів, однокласників, – це те, що стане для вас справжнім дороговказом. Бажаю наважуватися мріяти, але не боятися діяти. Будьте сміливими, але й скромними. Знайдіть свій шлях, але ніколи не забувайте, з чого ви починали”, – закликав він випускників, при цьому наголосивши: зараз школа прощається з вами, але спогади, уроки та досвід, отримані тут, житимуть вічно.

Головний куратор Закарпатської реформатської церкви Габор Данку подякував Богу за вчителів, батьків та всіх, хто залишився вдома та продовжує свою роботу на батьківщині. “Я зберу їх, Я їх визволю, і вони розмножаться, як давним-давно. Хоча Я розпорошив їх між народами, вони згадають Мене і житимуть, і повернуться з дітьми своїми (Ісая 10, 8–9) “, – процитував він слова із Біблії, провівши паралель із нинішнім надзвичайно складним періодом, даючи надію на повернення додому в прекрасніше, мирніше та безпечніше майбутнє усім тим, хто зараз знаходиться далеко від своїх домівок.

“Прошу Бога і молюся, щоб Він вирівняв ваш шлях, який, я вірю, Він записав у Своїй вічній книзі, і він написаний для вашого блага, – зазначила, звертаючись до випускників, радниця з питань освіти Закарпатської реформатської церкви Анна Панді-Секереш. – Шукайте Господа, де б ви не були, нехай Біблія буде вашим щоденним читанням, нехай молитва ніколи не покидає ваших вуст і сердець, нехай Бог веде ваші шляхи, завжди відчувайте та знайте, що Великі Береги і Закарпаття раді вам!”

Після вітальних промов із випускниками попрощалися десятикласники, подарувавши символічні торбинки на подальший шлях.

Відтак представники Петра Мартін та Ференц Конрад Нойбауер передали символічну естафету Сінтії Молнар та Тібору Ціблі. Цим символічним жестом випускники символічно надсилають послання наступникам, що відтепер на них чекатимуть серйозні завдання, нові виклики і що в наступному навчальному році вони повинні стати взірцями для учнівського колективу.

Після цього випускники виступили з віршами та піснями, засвідчуючи віру в Бога, висловивши, що для них означають надія, любов, турботлива родина, праця батьків та вчителів, дружба, школа, батьківщина та дім. Вони попрощалися зі своєю школою, подякували своїм близьким та вчителям за підтримку, турботу та все, що вони отримали в закладі протягом останніх років.

У своїй святковій промові Вікторія Іоніка-Антал, директорка з питань освіти Великоберезького реформатського ліцею, описала як «виняткову таку ситуацію», коли хтось кудись іде з Божим благословенням, що стосується всіх випускників. Вона закликала жити теперішнім, бути вдячними за мить, яку дає Бог: “Не бійся, бо Я з тобою; не лякайся, бо Я — Бог твій. Я зміцню тебе, Я допоможу тобі, Я підтримаю тебе правицею праведності Моєї» (Ісаї 41:10).

Тімеа Тар попрощалася зі своїм класом зворушливою та особистою промовою, згадуючи спільні переживання та моменти, проведені разом: “Ніколи не забувайте, що ви цінні, ви – чудові творіння Господа – сприймайте себе такими й живіть гідно цього”, – закликала класний керівник.

Марта Чок від імені батьків подякувала вчителям, вихователям та всім працівникам гуртожитку, які роками супроводжували дітей. Вона також відзначила можливості, які надає ліцей, адже в стінах школи проводяться не лише уроки, а й глибокі розмови та духовні заходи, що залишають незабутній досвід в учнях.

На завершення свята Ласло Товт вручив стипендії ім. Лайоша Гулачі випускникам. Їх отримали Ванесса Іржик, Петра Жофія Чок, Петра Мартін і Конрад Ференц Нойбауер. Відповідна стипендія була заснована у рамках Програми “Ти не сам” зокрема з ініціативи колишнього студента Великоберезького реформатського ліцею, пастора Андраша Дьордя, котрий опікується долею учнів своєї альма матер. Мета програми – забезпечити 4 випускникам із найкращими академічними результатами додаткові заняття з обраного предмета, регулярні індивідуальні консультації, а також внести внесок у початкові витрати на вступ у вищий навчальний заклад.

CsA/Kárpátalja hetilap