У Перечині відзначили День працівників освіти та нагородили найкращих учителів

З нагоди професійного свята в Перечині привітали освітян. Найкращих із найкращих нагородили грамотами та подяками від влади, а також, традиційно, вручили квіти. Урочистості на честь Дня працівників освіти відбулися у четвер,29 вересня, у великій залі Районного будинку культури.

Захід відвідали представники міської, районної та обласної влади, зокрема, мер Іван Погоріляк, голова РДА Віктор Олефір, голова райради Михайло Ласкін, заступник голови обласної ради Петро Грицик.

Сіячі, котрі щедро засівають свої ниви

Цього дня на адресу сіячів розумного, доброго, вічного було сказано багато теплих і вдячних слів, епітетів, а музичні номери були справжніми подарунками, зокрема відома пісня «Вчителька» на слова Андрія Малишка, яку виконав Юрій Пйоса.

– Тиха осінь стукає у віконце,

Світ навколо срібно пожовтів.

Вся природа разом зустрічає

Професійне свято вчителів, – такими віршованими рядками розпочав свій виступ начальник відділу освіти, молоді та спорту Перечинської РДА Владислав Цапик. Цього дня надворі стояла напрочуд гарна та благодатна погода.

– Всі ми з вами, шановні колеги, обрали непросту долю, – вів далі Владислав Йосипович. – Ми – педагоги. А це означає, що кожного дня ми робимо цей світ багатшим, красивішим. Знання – це те, що людина ніколи не може втратити, а лише примножити. Своєю щедрою рукою ви засіваєте освітянську ниву, прагнучи зібрати гідний урожай. Шановні колеги! Виховуйте, навчайте, оберігайте найцінніший наш скарб – дитину. І нехай сторицею повернуться вам труди, вміння, знання, які ви даруєте своїм вихованцям.

Вчитель – це більше як батько

Петро Грицик у своєму вітальному слові зазначив, що «в Україні є понад 580 професій. Всі вони потрібні. Але чому ми ставимо професію вчителя у перший ряд? Бо без вчителя не може бути лікаря, столяра, водія, менеджера, спортсмена. Окрім того, у свою роботу педагог вкладає душу. Вчитель – це більше як батько. Бо батьки часто не можуть дати ради своїй одній дитині, а у вчителя у класі – 25-35 учнів».

Віктор Олефір подякував педагогам району за терпіння, за чесне та сумлінне виконання своїх професійних обов’язків і побажав благополуччя у їхніх родинах.

Що буває, коли вчитель повертається додому?

Виступ Михайла Ласкіна був щирим, емоційним та дотепним:

– Про вчителів написано чимало віршів, створено музичні композиції, знято фільми. Слухаючи і переглядаючи їх, щоразу переконуюся, що ваша професія надзвичайно потрібна. Завдяки терпінню, таланту вчитель знаходить той золотий ключик до серця кожної дитини. За це хочу низько вклонитися вам. Часто буває, що доля дитини залежить від учителя. Свою майбутню професію – ветеринара – я обрав завдяки першій вчительці – Ользі Степанівні. Праця орачів освітянської ниви надзвичайно важка, виснажлива, стресова. Звичайно, не все гладко стає в родині, коли вчитель повертається додому з роботи. Кажу це не з чиїхось слів, а з власного досвіду: моя дружина і теща – педагоги.

Вчителю – статус держслужбовця

Міський голова Іван Погоріляк зауважив, що вчителям треба надати статус держслужбовця, адже саме вони закладають основи вихованості, толерантності до людей у дитини, починаючи від дитсадка, а далі протягом 9-11 років, коли вона відвідує школу.

– Вчитель готує не просто учня, а члена суспільства, гідного громадянина своєї країни. Якби у нашій країні так чесно і сумлінно виконували свої обов’язки президент, прем’єр, народні депутати, як наші вчителі, то, повірте, в Україні був би порядок, – за такі слова Іван Михайлович був удостоєний гарячих оплесків.

Він також повідомив дві приємні новини:

– На сьогоднішньому засіданні сесії міської ради за ініціативи профспілкового комітету районного відділу освіти вирішено виділити грошові премії по 500 гривень кожному вихователю дошкільного закладу Перечина. Такі ініціативи будемо й надалі підтримувати. Районна влада передала міській раді будівлю Перечинської середньої школи. Частину коштів ми уже виділили. Будемо і надалі виділяти задля створення належних умов для виховання гідних громадян нашої країни.

Тетяна Грицищук, фото автора