Закарпатські нацгвардійці здійснили мрію хлопця-переселенця

Шкільні приладдя, рюкзак, зошити, атласи, контурні карти, щоденник і канцелярські вироби подарували нацгвардійці Закарпаття восьмикласнику Івану. Хлопець разом з мамою евакуювались з Донецької області цього літа. Два роки він не міг відвідувати школу і займався дистанційно спочатку через пандемію коронавірусу, потім – через війну.

«Коли переїхали в Ужгород, то я дуже зрадів, що не буду просинатися від звуків вибухів, зможу відвідувати школу і спілкуватись з однолітками. Мені цього дуже бракувало. Але в мене не було нічого для школи. Тому я написав і розклеїв оголошення з пропозицією вигулювати домашніх тварин місцевих жителів. Таким чином я планував заробити гроші, щоб купити рюкзак», – розповідає Іван.

Це оголошення побачив один з офіцерів Національної гвардії України і запропонував побратимам зі свого підрозділу надати хлопцю таку можливість. Військовослужбовці швидко зібрали кошти і купили все необхідне для навчання.

«Мене дуже вразило те, що хлопець не зламався і на новому для себе місці одразу почав діяти. Він не пішов просити чи десь шукати якусь гуманітарну допомогу. Він зробив все, щоб реалізувати своє бажання. Це вчинок вже не хлопчика, а справжнього чоловіка. І саме тому ми з побратимами вирішили допомогти Івану», – поділився нацгвардієць Олексій.

Нацгвардійці запропонували хлопцю погуляти зі службовим гвардійським собакою. Заодно розповіли про службу з охорони громадської безпеки, завдання, які виконують кінологи і службові собаки. В якості подяки подарували Івану все необхідне для школи: рюкзак, зошити, атласи, додаткову торбу для спортивної форми і багато інших корисних речей.

«Ми дуже вдячні нацгвардійцям. Мене попередили про цю ідею, а ось для Вані це був справжній сюрприз. На Донеччині ми бачили, як бійці Нацгвардії разом з іншими військовими захищають нашу землю, а тепер ще й відчули їхню турботу і щирість тут – на Закарпатті. Я дуже рада, що в сина тепер є все необхідне для школи. Обіцяю, що в кінці року я покажу вам його табель, і там будуть лише гарні оцінки» – не приховує своєї радості мати Івана Марина.