На Ужгородщині створили ще один дитячий будинок сімейного типу

Дитячий будинок ім. Святого Михайла села Ратівці поповнився ще одним будинком сімейного типу. Урочистості з цієї нагоди відбулися тут 5 серпня. В одному з п’яти будинків, розташованих тут, який нещодавно звільнився, оселилася родина Башані. Валерія та Шандор до власних трьох дітей взяли на виховання ще шістьох дітей з однієї сім’ї. Заселення родини відбулося ще 27 червня, але останні кілька тижнів батьки та діти адаптовувалися, адже у них почалося нове життя.

Урочистості розпочалися у каплиці, де до присутніх звернувся єпископ Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви Антал Майнек:

– Сьогодні до чотирьох дитячих будинків долучилася п’ята родина. Дуже відрадно бачити, як об’єднує зусилля все село і звістка про цю велику радість поширюється по країні та через кордони аж до Америки, і є бажання допомогти народженим тут відданим Господу Богу. Це об’єднання зусиль ми також святкуємо під час сьогоднішнього богослужіння, – наголосив єпископ, звертаючись до Всевишнього з проханням допомогти нести добру новину у світ через приклад чотирьох будинків та їхніх вихованців. У молитві, серед іншого, просили гарної долі для вихованців, де б у майбутньому вони не опинилися – чи на Закарпатті, чи в Україні, чи десь інде у світі.

– Нехай життя цієї сім’ї будується на Твоєму вченні, уникне будь-яких розколів, щоб віддано служила Тобі усім серцем, – зазначив єпископ, просячи Божого благословення на будинок та його мешканців.

Пастор реформатської церкви Тибор Симкович, звертаючись до присутніх, повідомив, що нещодавно ознайомився з менш відомою деталлю відомої історії про битву між Давидом та Голіафом. Цитуючи 55-56 вірш частини 17 першої книги Самуїла, він зазначив:

– Як і три тисячі років тому, і нині вирішальним у нашому житті є те, хто з якої родини походить. Багато прислів’їв та приказок також присвячені цій темі, до прикладу, ми кажемо: син свого батька; яблуко від яблуні недалеко падає, візьми заміж дочку, перш дізнавшись, хто її мати… Часто нам здається, що існує генетична приреченість, і вирватися з неї важко, але це не так. Ми всі маємо і небесного батька, який здатен усе змінити – плюси і мінуси земного походження, зумовленість, з якою ми живемо. Ці діти також мають сімейну обумовленість, вони звідкись походять, щось принесли із собою, але це не обов’язково має бути основою їхнього майбутнього. У сімейному середовищі, у новому домі, куди вони потрапили, ці діти дізнаються, що у них є небесний батько, і їхня доля може змінитися.

Під час богослужіння подякували благодійникам, меценатам та всім тим, хто із самого початку молився за цю чудову громаду. Також освятили нову Вівтарну картину. У зв’язку з цим Марія Біро, директор Дитячого будинку ім. Святого Михайла, повідомила, що вони прагнули створити таку Вівтарну картину, яка б зображувала сутність дитячого будинку, а втілити цей задум вони попросили художника Франциска Ерфана.

– «Пустіть дітей приходити до мене!» – по суті, ці слова Христа є девізом картини, і зображена ця сцена лише з тими людьми, які брали та беруть участь у цьому, – повідомив автор Франциск Ерфан. – Я хотів зафіксувати момент початку, тому що цього року Дитячому будинку виповнюється 15 років, і все, що є на картині, з одного боку, містичне, як постать Ісуса, з іншого – показані реальні люди, які діють в ім’я Христа.

Потім захід продовжився у дворі перед будинком, де присутніх привітала директор Дитячого будинку Марія Біро. Вона наголосила, що Дитячий будинок досяг чергової віхи, розпочинається спільне життя п’ятої родини.

– Сьогодні велике свято в житті Дитячого будинку. Ми зібралися на відкриття п’ятого будинку сімейного типу. П’яте християнське подружжя взяло на виховання до своїх трьох шістьох дітей з нелегкою долею. Я поділилася з ними власним досвідом, чесно розповіла про всі радощі та успіхи упродовж 15 років без прикрас. Я не обіцяла їм спокійного, мирного, безтурботного життя, розповіла, що їх чекає: велика сім’я, а в ній проблеми та незгоди дітей із важким минулим. Але вони не відступили. Як і попередні пари, довіряючи божественному провидінню, Валерія та Шандор з ентузіазмом взялися за нову відповідальну справу. Відповідальність велика, адже від їхніх рішень залежать людські долі. Водночас, це також особлива можливість для них, вони можуть стати співробітниками Всевишнього під час виховання довірених їм дітей. Це важлива подія для Дитячого будинку, тому що нелегко знайти прийомних батьків, які б узяли на себе все це. Це також важлива подія і для них, тому що змінюється життя кожного члена родини – від наймолодшого до найстаршого. Життя батьків через те, що в них тепер дев’ять дітей, життя їхніх дітей через те, що вони отримали шістьох братів і сестер, а життя взятих на виховання через те, що вони отримали сім’ю.

Марія Біров також розповіла, що згоді батьків передувало кілька обговорень. Виникало чимало питань, оскільки це завдання вимагає повної зміни способу життя усіх членів родини. Для взятих на виховання дітей за останні два роки Дитячий будинок у селі Ратівці – вже п’ятий заклад, куди вони потрапляють. Спочатку в них тільки страх: куди цього разу, на який час? Зазвичай потрібно чимало часу, щоб вони звикли до думки, що тут вони вже вдома. Лише любов долає всі бар’єри, знімає напругу, позбавляє страхів.

Голова Закарпатської обласної державної адміністрації Анатолій Полосков назвав цих чудових дітей та двох батьків, які взяли на себе таку величезну відповідальність, героями сьогодення.

– Тільки люди з великим серцем здатні прихистити та виховувати їх разом із громадою та державою. Жити вдома набагато краще, ніж в інтернаті, яким би гарним він не був. Тут вони будуть у безпеці, доглянутими, тому що вони стали членами великої родини.

Він закликав дітей піклуватися про батьків, адже на них лежить велике навантаження. Але, за його словами, разом вони легко можуть подолати випробування. Голова ОДА також подякував меценатам за те, що вони створюють такі чудеса, як переїзд сім’ї в будинок.

Від Генерального консульства Угорщини в місті Ужгород присутніх привітав консул Томаш Беззег, котрий передав і вітання Генерального консула Йожефа Бачкаі.

– Дитячий будинок села Ратівці – яскраве свідчення плинності часу, зміни поколінь та оновлення. Знову виросло покоління, енергійна зграя вилетіла з гнізда, куди вони потрапили колись як маленькі безкрилі птахи. Водночас Дитячий будинок також є символом постійності, оскільки народжується нова сім’я. На батьків чекає довгий шлях, сповнений враженнями, труднощами, тимчасовими невдачами, але найбільше – сталими та великими результатами, – зазначив дипломат та запевнив присутніх, що Ратівці, Закарпаття та Україна завжди можуть розраховувати на Угорщину.

Лана Сакаш та її двоє супутників приїхали зі США. Як представники Благодійного фонду S. A. R. A, вони із самого початку роботи Дитячого будинку регулярно відвідують його. Вони люблять цих дітей, їхніх батьків та навіть стали почесними громадянами Ратівців.

– Ми бачили, як Дитячий будинок розвивається, як діти ростуть, розвиваються та стають дорослими, як одружуються та народжують власних дітей. Ми приїздили на дні народження, свята, весілля та провели в останню путь людей, яких дуже любили, таких як отець Міклош та дядько Арпі. Це місце сповнене любові, ми намагаємось приїжджати щороку. Ми привеземо діткам ігри, будемо з ними гратися, навчимо нових ігор. Будемо сміятися і гратися з ними, для них мы – божевільні бабусі з Америки.

Голова Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), депутат обласної ради Лівія Балог, у свою чергу, наголосила:

– Виховання наших дітей – одне з найбільш важливих завдань, як для сімей, так і для громад. Адже все починається з них, вони – наше майбутнє. Я дуже рада, що за останні роки нам удалося налагодити конструктивну співпрацю з Дитячим будинком. Це католицький заклад, де присутня угорська національна ідентичність, що важливо для всіх нас, але особливо – для громади Ужгородського району.

На завершення до присутніх звернулася мама Валерія. Вона розповіла, що Арпад Югас із третього будинку, їхній сусід, вже давно запрошував їх долучитися до цієї благородної справи. Тоді у родини було лише двоє дітей, в молоді роки вони не наважувалися братися за таке завдання. Потім у пари народився третій хлопчик і вони мріяли про дівчинку. Діти дорослішали, а тим часом один із будинків в Дитячому будинку звільнився. І тоді їх знову спитали, чи вони не передумали. Потім було кілька розмов, минали місяці і зрештою вони погодилися.

Разом із власними синами – 19-річним Аттілою, 16-річним Маркосом та 9-річним Шандором – пара виховуватиме ще п’ятьох хлопців та одну дівчинку – 3-річного Віктора, 5-річного Яника, 6-річного Володимира, 8-річного Юрчика, 9-річну Крістіну та 11-річного Богдана. У них є ще сьомий брат, Ерік, але він не хотів виховуватися в родині і залишився в інтернатному закладі. Якщо він передумає, його радо приймуть у родину, для нього теж є місце.

Завершилися урочистості виступом ансамблю народного танцю «Орхідея».

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap