З любов’ю до народної пісні – крізь усе життя!

Вона – чарівний, ніжний і неповторний голос Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, його коштовна окраса вже понад сорок років. 4 червня заслуженій артистці України Надії Гораль-Пономаренко виповнилося 65 років. «Золота колекція» солістки – це закарпатські народні пісні («Ой, на плаю вівці пасуть» в обр.М.Кречка, «Ой, на горі черешенька» в обр.Ф.Копинця), тужливі балади («Голубка»), твори закарпатських авторів («Лебідки» М.Попенка), співочі дуети з Марією Бадидою, заслуженими артистками України Надією Мерцин, Яною Садварій («Ой засвіти місяченьку», «Іванку, Іванку», «Тече вода каламутна»). Самобутня виконавиця з яскраво вираженою індивідуальністю і тембром, сповненим краси, глибини, душевної проникливості й сьогодні залишається еталоном артистки, продовжує працювати в рідному колективі та ділитися досвідом з молодими виконавцями.

 Надія Гораль: «Любов до народної пісні в мене від батька. Тато був дуже талановитою людиною – дякував, регентував, навчав музиці, вів хор і різні гуртки, був активним учасником «Просвіти». Саме він і вивів мене на сцену у трирічному віці: брати мені акомпанували, а я співала. Навіть пам’ятаю ту першу пісню – на слова Шевченка «Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину…» А потім почалися виступи з хором на різних оглядах, тато возив нас по всій області. Дуже жалкую, що він зарано пішов з життя і не встиг побачити  мене на професійній сцені. Гадаю, він би тішився…

Я дякую долі, що привела мене в  Ужгород, де я вступила на вокальний відділ музичного училища в клас Георгіни Василівни Бохорської. Вона тоді лише починала свою педагогічну діяльність і мала зі мною чимало клопоту, адже в училищі готували академічних вокалістів, а я завжди співала народною манерою. І дуже вдячна Георгіні Василівні, що вона не намагалася змінити мій голос, а лише «пригладила» його. А в Закарпатський народний хор мене запросив тодішній художній керівник Микола Якович Попенко. Саме він і виховав мене як солістку. Я полюбила цей колектив, і все моє життя нерозривно пов’язане з ним: тут я реалізувала себе як артистка, знайшла близьких по духу людей і досі маю змогу займатися улюбленою справою».

Колектив Заслуженого академічного народного хору щиро привітав своєю солістку. Побажання на її адресу з’явилися і на сторінці колективу у соцмережі: «Вельмишановна Надіє Михайлівно, сердечно вітаємо Вас з ювілеєм! Нехай Ваш голос, що є символом нашої рідної пісенної душі, радує нас і надалі, а Ваш великий досвід буде для молодих неоціненним скарбом народної мудрості та духовного багатства! Многая і благая літ Надії Гораль-Пономаренко! З любов’ю та шаною Ваш ЗАЗНХ».

                                                                                   Підготувала Таїсія Грись