«Білочко», ґуд бай! В Ужгороді закривають один із найдавніших ринків

Ринок «Білочка» в Ужгороді знає чи не кожен. Він є одним із найдешевших у місті. Тут можна придбати все, починаючи від сільськогосподарської продукції й закінчуючи автозапчастинами та секонд-хендом.

Історія ринку досить давня. Зародився він ще в 70-х роках минулого століття. У 1969-му там звели гастроном, який у народі іменували «Білочкою», оскільки в сусідньому кафе (нині там крамниця) одна з вітрин була обладнана під житло білок. Сьогодні гастроному вже немає, як і тих білочок, на честь яких нарекли довколишні території, проте залишилася назва. Так тепер зветься і базар, розташований неподалік колишнього гастроному, та й увесь тутешній мікрорайон.

Ужгородці знають, що цей ринок дуже люблять пенсіонери. Для них це місце, де можна не тільки значно дешевше придбати продукти харчування, але й просто поспілкуватися.

От, приміром, пенсіонерка Любов Трачук на «Білочці» скуповується вже понад 20 років, оскільки живе неподалік. Каже, знає тут кожного продавця.

– Ми, пенсіонери, ціни звикли порівнювати. Тут дешевше буквально все, ніж у магазині. На одному маслі економлю до 5 грн. З роками знаю, хто що продає, у кого свіжі продукти. За цей час з багатьма продавцями вже й здружилася. Коли в мене не вистачає грошей на щось, то вони кажуть: «Любове Іванівно, беріть! Гроші потім занесете». Звісно, жаль, якщо базару більше не буде.

Адже як клієнти, так і продавці нещодавно дізналися про закриття ринку. Хоча про це говорилося вже давно, і час від часу ця тема порушувалася, проте до кінця люди не вірили, що базар таки розженуть. А ось коли почали демонтувати торгові точки, продавці зрозуміли: це вже не жарт.

На місці ринку мають збудувати торговий центр. Люди розгублені… Одні не знають, куди перебиратися зі своїм товаром, в інших виникає питання, куди ходитимуть на закупи.

– На цьому ринку я торгувала з 1998 року, – розповідає продавчиня пані Марія. – Мене, наприклад, попередили за кілька днів. З бухти-барахти збирайся і йди геть. Зараз пакуюся. Добре, що в мене різні товари для дому, які не мають строків давності. Постоять удома в сумках, поки не знайду нове місце для торгівлі. Жаль тих людей, які продають продукти. Їм потрібно швидко дати собі раду, щось придумати і зрештою, залишивши насиджене місце, створити нову клієнтську базу.

Це не на словах розуміють продавчині Валентина та Андріана. Жінки вже роками торгують на «Білочці» продуктами, які возять із сусідньої Угорщини.

– Адміністрація ринку дає нам ще місяць. Тож будемо тут торгувати до 1 жовтня. А відтак переїжджаємо на базар «Кірпічка», що на вулиці Минайській, хоча тут пропрацювали 24 роки. Так, оренда там удвічі нижча, але навряд чи буде з того якийсь толк. Туди ніхто не ходить купувати. А тут потік людей значно більший.

За словами адміністратора ринку Олександра, продавців попереджали про виселення, і не раз. Роботу із зачисткою базару розпочали ще взимку. Тоді вдалося розібрати близько трьох десятків торгових яток. Деякі продавці переселилися поближче до входу на ринок або на інші базари.

– Цей ринок – справа часу. У перспективі його планують розібрати. Тут збудують торговий центр. За попередньою інформацією, торговцям можуть надати в ньому місце, – зазначає Олександр. – Звісно, ціна оренди не залишиться така смішна, як тепер, – у середньому 450 грн. Зате все буде гарно й чисто. Тому можливий такий розвиток подій, що люди допрацюють тут, поки не збудується центр, а відтак переїдуть туди. Аби розпочалося будівництво, нам потрібно демонтувати певну кількість торгових яток. Узагалі їх на базарі понад сто. Третину доведеться нагально розібрати.

Частина продавців альтернативи із переселенням не бачать. Кажуть, розпродадуть свій товар і перестануть працювати на базарі. Хоча й не заперечують той факт, що ринок просто необхідно було осучаснити. Адже ладу тут ніякого. Тотальне сміття та антисанітарія стали вже нестерпними.

– Я працюю вчителем географії. Окрім того, маю тут точку. Улітку, поки канікули, торгую. Під час навчального року наймаємо продавчиню. Завдяки базару наша сім’я забезпечена й мій чоловік не поїхав на заробітки, а живе з нами, – розповідає пані Оксана. – Що вам сказати? Цей базар я пам’ятаю з дитинства. Так, його потрібно було змінювати. Якщо би побудували хороший торговий центр і ціна оренди не була захмарна, то ми, звісно, із задоволенням переїхали б. А поки що на жоден інший базар переселятися не плануємо.

Сам власник ринку, колишній екс-мер міста Сергій Ратушняк, оприлюднив свою позицію і плани у «Фейсбуці»: «Я власник базару з 1992 року. Купив його в «Промінвестбанку», куди він потрапив з рук Верєщагіна і гниди Ландовського, що фактично вкрали цей базар. Але взяли під нього кредит, гроші розкрали, закладне майно банк продав. Я викупив. Торговці та керівництво довели до ганьби, смердоти й кошмару. Мій заробіток з цього Шанхаю і будочок – 0.00. Моє рішення – знести і збудувати сучасне приміщення».

В Ужгородській міській раді кажуть, що ринок перебуває в приватній власності, тож впливати на рішення власника вони не мають права. На підготовчі роботи Сергій Ратушняк уже отримав дозвіл, а ось візуалізації проекту поки що ніхто не бачив.

– Там заплановане будівництво торгового комплексу із розміщенням автомобільних стоянок. Це питання наразі в процесі проектування. Розробляється ескізний проект намірів, що би там мало бути, – зазначив головний архітектор міста Олег Боршовський.

Тож коли буде зведений торговий центр, невідомо. А поки що продавці змушені шукати собі нове місце для торгівлі, а покупці – ринок для дешевих покупок.

Христина БІКЛЯН