Спасає прохолодний подих вечора…

Навкруги катаються на своїх розжарених шинах замучені спекою автомобілі, люди шукають оазиси у найменших клаптиках тіні, а сонце не припиняє гріти, тобто жарити землю своїми променями.

Прийшла довгоочікувана пора активного відпочинку, тепла та різнобарвного настрою – літо. Так ми асоціюємо літні дні, коли до них ще чимало часу, а мрії про літо розвіює разючий вітер над головами та калабаня під ногами.

Читайте також: Літній Ужгород в об’єктиві місцевого фотографа. ФОТО

Ось! Нарешті! Настало тридцятиградусне літо, коли не те що до активного відпочинку ноги не доходять, а й на вулицю лячно виходити. Подих переповнює гаряче повітря, легка прогулянка вулицею перетворюється у нелегке випробування, здається, що порятунку немає.

Усе має свої «інь» та «янь», темні та світлі сторони, і нарешті приходить вечір, споглядає на спекотну природу, і каже прохолодним подихом: «Доброго вечора, допомога потрібна?».

Згодом лягає на землю, накриває її тінню та відчуває полегшенні від спраги зойки під собою. Кругом тихо-тихо шелестять дерева, природа дякує за прохолоду, світ радіє новому образу – усі насолоджуються вечором.

Петро Юрса,

студент відділення журналістики