«Хутірські бувальщини» М. Гоголя відіграли в Ужгородському театрі ляльок

Днями, а саме, 14 червня на сцені Ужгородського театру ляльок відбулися студентські театральні постановки всесвітньовідомого Миколи Гоголя – «Сорочинський ярмарок» та «Ніч перед Різдвом».

Студенти-випускники Ужгородського коледжу культури та мистецтв представили практичну роботу з державного іспиту видовищно-театралізованих заходів на тему «Хутірські бувальщини».

Показ пройшов під опікою керівника курсу – заслуженої артистки України Наталії Орєшнікової, викладачів із сценічної мови Галини Василик, Оксани Шип, Вероніки Тищук та Миколи Карпенка, а також завдяки хореографічним етюдам Єлизавети Бабяк та вокалу Аеліти Шпішак.

Дуже приємно випускники здивували своєю грою і членів екзаменаційної комісії, що сиділи у першому ряді. Використовуючи принцип геніального Костянтина Станіславського «Не вірю!» студенти Ганна Ліпчей, Олександр Михайловський, Іванна Павлюк, Корнелія Холод, Юрій Михалко, Іван Добош, Катерина Глюздик, Галина Матійків, Уляна Донецька, Віталіна Баник та Євген Химич перевтілилися у героїв «Сорочинського ярмарку». Компанію їм створили Ігор Тимко, Діана Мартон, Яна Пащетник, Родіон Прокопенко, Богдан Реплюк та Михайло Мокрянин.

Особливо глядачам запам’яталася Ганна Ліпчей, яка виконала роль чорта і за долі секунди перевтілювалася та гасала по сцені ніби дійсно мала надприродні здібності. Глядачі оплесками та посмішками зустрічали кожен її вихід на сцену. Не відставали від Ганни і її однокурсники Черевик Солопій (роль виконав Олександр Михайловський), жінка Солопія Хівря (Іванна Павлюк), їхня дочка Параска (Корнелія Холод), закоханий у Параску Гриць Голопупенко (Юрій Михалко) та інші герої вистави. Ті, хто вперше прийшов до театру мали можливість отримати естетичне та емоційне задоволення від гри акторів і закохатися в театр як такий.

Друга постановка «Ніч перед Різдвом» і студентські ролі змінилися, але драйв залишився. Актори намагалися не тільки поверхово показати себе на сцені, а ніби дійсно проживали життя своїх персонажів на сцені. Кількарічні навчання у професійних та бувалих педагогів далися взнаки – час пролетів як мить.

І, ось все закінчилося… Ще мить і публіка вибухнула бурхливими оплесками. Компліменти та квіти переповнили театральну залу, сльози від переживання та емоцій, що переповнювали як акторів так і глядачів вже ніхто не приховував, бо це були сльози щастя.

Юрій КОПИНЕЦЬ

ВІДЕО: Дмитро МИСЬ