Подарунки від угорського Генконсульства отримали «забуті дітки» Мукачева

Батьки цих дітей відмовилися від піклування про них, або з причин хвороби чи скрутного фінансового стану не можуть їх виховувати. Оформлення опікунства над цими дітьми прийомними батьками неможливе, оскільки їх рідні батьки хоч і не піклуються про них, однак не відмовилися від них і надалі юридично вважаються законними батьками та ще й отримують на дітей соціальні виплати.

Незважаючи на піклування персоналу лікарні, посильну роботу закарпатських та угорських волонтерів, дітки проводять перші роки свого життя у нелегких умовах.

Сьогодні, тимчасові мешканці обласної дитячої лікарні, що в місті Мукачеві отримали необхідні для них речі – засоби гігієни, дитяче харчування, одяг та іграшки. Всі вони були зібрані силами працівників Генерального консульства Угорщини у місті Ужгороді.

На урочистій зустрічі з цього приводу Йожеф Бугайла, керівник дипломатичної установи зауважив, що Угорщина вже далеко не вперше допомагає закладу. Трохи раніше тут провели значну реконструкцію даху.

– Це показує, що Угорщина підтримує Закарпаття не звертаючи уваги на національність, адже сьогодні ми передаємо такі потрібні для діток речі.

Ініціатором та ідейним натхненником такої благодійної акції стала подружня пара дипломатів, які й звернулися до колег з проханням підтримки. Консул Болаж Лопперт розповів, що вони теж батьки, тож їхали сюди з важким серцем, розуміючи як складно діткам без батьківського піклування та любові: «Ми дуже сподіваємося, що їхня доля має шанс змінитися або завдяки зміні законодавства, чи ж їхня родина нарешті стане повноцінною».

Віра Соловйова, завідуюча інфекційним відділенням обласної дитячої лікарні каже, що тут знаходяться дітки з багатодітних сімей, переважно ромської національності – батьки просто не в змозі їх утримувати через свій соціальний стан. Зараз у відділенні знаходиться 7 діток від чотирьох тижнів до 5 років.

«Нам почали допомагати волонтери і це вельми позитивний момент, адже персонал медичного закладу спрямований в першу чергу на лікування дітей. І подеколи дійсно буває так, що у нас просто немає часу взяти малечу на руки, погратися трохи, а вони ж цього потребують. Діти відчувають опіку, стали веселіші», – додала пані лікар.

Нам дозволили піднятися до діток разом з волонтерами, де нас зустріли чисті та віддані очі, які так прагнуть уваги та любові. Одна з маленьких вихованиць нещодавно почала ходити – навіть поглядом просила витягнути її з ліжечка, щоб показати всім свої нові уміння. Однак, поки батьки не одумаються чи ж бо не відмовляться від своїх прав – дітки й надалі перебуватимуть під опікою лікарів та волонтерів. Не будьмо байдужими!

Вікторія КОПИНЕЦЬ, фото автора

Відео: Дмитро МИСЬ