Закарпатців запрошують на зустріч з творчістю одного з фундаторів професійної музики краю

Кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. З музикою все інакше – якщо вона талановита, її можна слухати безкінечну кількість разів і щоразу відкривати для себе щось нове й особливе. Це ж стосується музики Іштвана Мартона (1923-1996) – композитора і педагога, заслуженого діяча  мистецтв України, одного із фундаторів професійної музики Закарпаття. Що більше вслухаєшся у його твори, то більше захоплюєшся і глибше усвідомлюєш масштаб їх автора. 95-у річницю від дня народження Маестро ми відзначили ще 24 листопада минулого року. Однак творчий спадок корифея, його вагомий внесок у культуру нашого краю заслуговує на особливу пошану.

24 січня Закарпатська обласна філармонія запрошує на ще одну зустріч із творчістю Іштвана Мартона. Як відомо, композитор писав музику різних жанрів – сюїти і сонати, романси і пісні, твори для хору, органа, камерного оркестру і різних ансамблевих складів, для дітей і дорослих, твори до театральних вистав і кінофільмів, духовну музику. Кращі зразки з творчого доробку нашого земляка прозвучать у виконанні солістки Закарпатської обласної філармонії, лауреата міжнародних конкурсів Катерини Гажо (орган), Олени Юрош (фортепіано), камерно-інструментального ансамблю «Угорські мелодії» (керівник – заслужена артистка України Діана Гавата), камерного оркестру (керівник – заслужений артист України Владислав Юрош), симфонічного оркестру (диригент – заслужена артистка України вікторія Свалявчик-Цанько). Ведуча – музикознавець Наталія Піцур. Початок о 18.30.

Відомий музикознавець, викладач Ужгородського музичного коледжу ім.Д.Є.Задора Віра Мадяр-Новак так охарактеризувала постать цього непересічного митця: «Іштван Мартон був колосально талановитою людиною. Це засвідчує хоча б такий біографічний факт: дізнавшись про проведення у Будапешті конкурсу акордеоністів, юнак за три місяці освоює гру на інструменті, без вчителів вивчає конкурсну програму і опиняється в числі кращих… Його можна назвати великим самоуком, як і Леонтовича. Незважаючи на відсутність консерваторської освіти, Мартона за яскравість музичного таланту було прийнято до двох спілок: Спілки композиторів України та Спілки композиторів Угорщини.

Він жив музикою і задля музики. Був потрясаючим імпровізатором. У кінотеатрі супроводжував  німі фільми: ніколи не повторюючись, міг годинами на концертах грати власні імпровізації. Мав дар неймовірно швидко освоювати гру на найрізноманітніших інструментах. Грав на скрипці, альті, віолончелі, фортепіано, органі, акордеоні, баяні і т.д…

Провівши дитинство в німецькому селі Закарпаття, майбутній музикант гостріше за інших відчув національну багатобарвність краю. Його музика увібрала різнонаціональні музичні джерела: українські, чеські, словацькі, угорські, румунські, швабські, циганські, єврейські і т.д., що для нашого краю є характерно». Переконатися в цьому можна буде на найближчому концерті Закарпатської обласної філармонії.

                                                   Підготувала Таїсія Грись