Телефони у школах хочуть заборонити. Чи безпечно це під час війни?

Уже найближчим часом закарпатські школи можуть кардинально змінитися. І не лише зовні, але й за своєю атмосферою. Замість звичних картин, коли іти не відривають поглядів від телефонів, може настати повна «цифрова тиша». Верховна Рада взялася за розгляд законопроєкту №15105, який передбачає суттєве обмеження використання гаджетів у навчальних закладах. І поки одні говорять про підвищення дисципліни та якості освіти, інші ставлять цілком логічне запитання: чи не стане така ініціатива небезпечною в умовах війни?

Суспільство розділилося. У той час, коли освітяни мріють про класи без відволікань, батьки думають про зовсім інше – безпеку. Адже реалії сучасності диктують свої правила: повітряні тривоги, ракетні обстріли, нестабільний зв’язок. У таких умовах мобільний телефон давно перестав бути просто засобом розваги. Тож чи виправдана така заборона саме зараз? З’ясовував «Карпатський об’єктив».

Трохи про законопроєкт

Законопроєкт №15105 передбачає обмеження використання мобільних телефонів, планшетів та інших персональних гаджетів під час навчального процесу. Йдеться не лише про уроки, але й про час перебування учнів у школі загалом. Використання техніки дозволятиметься лише у двох випадках: якщо це безпосередньо потрібно для навчання (наприклад, за завданням учителя) або за наявності медичних показань.

Ініціатори законодавчої новації переконані: сучасні діти надто залежні від екранів, а це негативно впливає як на їхню успішність, так і на психологічний стан. Замість зосередженого навчання – постійне перемикання уваги між соціальними мережами, іграми та повідомленнями. У результаті – зниження рівня знань, проблеми з концентрацією та комунікацією.

Автори законопроєкту посилаються на досвід європейських країн. Зокрема, у Франції ще кілька років тому ввели подібні обмеження, і результати, за їхніми словами, виявилися позитивними: діти стали більше спілкуватися між собою, активніше брати участь у навчальному процесі та менше піддавалися кібербулінгу. У Нідерландах також запровадили подібні правила, і там відзначають покращення дисципліни у класах.

Втім, експерти наголошують: пряме копіювання європейського досвіду не завжди є ефективним. Україна нині перебуває у зовсім інших умовах – країна живе у стані війни, а це суттєво змінює пріоритети.

Телефон для нашого школяра – це не лише доступ до TikTok чи месенджерів. Це можливість швидко зв’язатися з батьками під час тривоги, отримати важливу інформацію, а інколи – навіть покликати на допомогу. Саме тому будь-які обмеження у цій сфері викликають жваві дискусії.

Думка юриста

Правник із Хуста Володимир Поп вважає, що ініціатива, хоч і має раціональне зерно, наразі є передчасною. На його переконання, безпековий фактор у сучасних умовах повинен бути визначальним.

«У мирний час – це одна розмова. Але сьогодні ситуація зовсім інша. Обстріли відбуваються по всій території України, і навіть ті регіони, які вважаються відносно спокійними, як наш, не можуть почуватися у повній безпеці. Тому такі новації зараз точно не на часі», – наголошує «Карпатському об’єктиву» юрист.

Він пояснює, що мобільний телефон у школі – це не просто засіб зв’язку, а важливий елемент системи безпеки. У разі надзвичайної ситуації дитина повинна мати можливість оперативно повідомити батьків або викликати допомогу. Обмеження такого доступу, навіть тимчасове, може створити додаткові ризики.

«Ми повинні розуміти: будь-який закон має відповідати реаліям. І якщо в інших країнах такі обмеження працюють, то це не означає, що вони автоматично будуть ефективними у нас. У нинішніх умовах питання безпеки має бути на першому місці», – додає Володимир Поп.

Водночас правник не заперечує, що проблема надмірного використання гаджетів у школах справді існує. Проте, на його думку, вирішувати її потрібно більш гнучкими методами, наприклад, через внутрішні правила навчальних закладів, а не шляхом жорстких законодавчих заборон.

Позиція вчительки

Попри застереження юристів і хвилювання батьків, частина педагогів підтримує ідею обмеження використання гаджетів у школах. Вони щодня стикаються з проблемою, яку важко ігнорувати: телефони стають головною перешкодою для навчання.

Вчителька з Мукачева Яна Куцин переконана, що смартфони у школі більше шкодять, ніж допомагають. За її словами, сучасні учні часто фізично присутні на уроці, але ментально – у зовсім іншому світі.

«Телефон сьогодні – це головний конкурент учителя. Дитина може сидіти перед тобою, дивитися в екран і водночас бути повністю відсутньою на уроці. І це не поодинокі випадки, а щоденна реальність», – впевнена педагогиня.

Вона додає, що навіть під час повітряних тривог гаджети не завжди виконують ту функцію, яку їм приписують батьки.

«Часто у сховищі діти не шукають зв’язку з батьками, а відкривають ігри або соціальні мережі. Вони «залипають» у телефоні, не реагують на зауваження, не слухають інструкцій. У критичний момент це може бути небезпечно», – пояснює вчителька.

Педагоги також звертають увагу на ще одну проблему – інформаційний хаос. Під час тривог учні отримують десятки повідомлень із різних Telegram-каналів, де часто поширюється неперевірена або відверто фейкова інформація.

«Іноді діти самі себе лякають більше, ніж реальна ситуація. Хтось прочитав про «прильоти», передав іншому… і починається паніка. У таких умовах важливо, щоб була чітка комунікація від відповідальних осіб, а не хаотичний потік новин», – каже закарпатка.

На її думку, обмеження використання телефонів не означає повну їхню заборону, а радше впорядкування процесу.

«Я не проти телефонів як таких. Але вони мають бути інструментом, а не перешкодою. Якщо дитина використовує гаджет для навчання – це чудово. Але якщо це лише розваги під час уроку, то ми втрачаємо якість освіти», – підсумовує вона.

Думка мами

Зовсім іншу позицію займають батьки, для яких питання безпеки стоїть вище за дисципліну чи успішність. Для них мобільний телефон – це життєво необхідний засіб зв’язку. Ужгородка Анжеліка Росоха зізнається: думка про те, що її дитина залишиться без телефону в школі, викликає тривогу.

«Я категорично проти таких обмежень. Ми живемо в час, коли небезпека може виникнути будь-де і будь-коли. І наш край – не виняток. Без телефону дитина навіть не зможе покликати на допомогу, – наголошує жінка. – Для багатьох батьків телефон – це своєрідний «місток» до сина чи доньки протягом дня. Коли починається тривога, я одразу пишу дитині. Для мене важливо знати, що син у безпеці. І коли відповідає – це заспокоює. Якщо цього зв’язку не буде, рівень стресу лише зросте».

Вона також підкреслює, що не всі школи мають достатньо налагоджену систему комунікації з батьками.

«Було б добре, якби школа могла миттєво інформувати всіх батьків про ситуацію. Але на практиці це не завжди працює. Тому телефон у дитини – це найнадійніший спосіб зв’язку», – додає ужгородка.

Водночас жінка визнає: проблема надмірного користування гаджетами справді існує. Але, на її думку, вирішувати її потрібно не заборонами, а вихованням.

Законопроєкт уже викликав широкий резонанс у суспільстві, і це лише початок дискусії. З одного боку – прагнення підвищити якість освіти, зменшити вплив цифрових відволікань і повернути живе спілкування у шкільні коридори. З іншого – реалії країни, яка живе в умовах війни, де питання безпеки стає безумовним пріоритетом. Сьогодні мобільний телефон для школяра – це значно більше, ніж просто гаджет. Це засіб зв’язку, джерело інформації і, в окремих випадках, навіть інструмент порятунку. Саме тому будь-які обмеження у цій сфері потребують особливо зваженого підходу.

Марина АЛДОН