У церковній крамниці Ужгорода можна купити не тільки ікони, а і футболку із зображенням єпископа Теодора Ромжі та почути враження туристів

Священик порадив молитися Дев’ятницю до Богородиці. Це спеціальна молитва, яка відмовляється на вервиці. Шукала по всіх церковних лавках. Нарешті знайшла у крамниці кафедрального собору Мукачівської греко-католицької єпархії в Ужгороді. За книжечку заплатила 15 гривень.

Тієї суботи у нових чоботях на підборах намотала чимало кілометрів по місту. Ноги боліли, стопи аж горіли. Присівши на стілець, вирішила трохи відпочити. З продавчинею розговорилися. Маргарита Іванівна приємна у спілкуванні, говорить неквапом, розважливо. Стильно одягнута з естетичною зачіскою. Має 77 років, але виглядає молодше своїх років. 30 років пропрацювала бухгалтером різних організацій, підприємств. З’ясувалось, що ми землячки-іршавчанки.

У 80-х минулого століття сім’я Яцурів переїхала до Ужгорода. Коли греко-католицька церква вийшла з підпілля, почала ходити до церкви.

– Ми жили на «Шахті» («Шахта» – мікрорайон Ужгорода. – примітка автора), ходила в церкву на Цегольні. Як переїхали до центру, стала прихожанкою кафедрального собору. Вісім років тому померла продавчиня єпархіальної лавки. Запропонували мені, бо я живу неподалік. Вагалася: чи справлюся. Дякую Богу, що дав мені таку роботу: люблю спілкуватися з людьми. Щодня іду на службу, потім у крамницю, – розповіла пані Маргарита.

Крамниця займає одну кімнату. В приміщенні тепло, чисто, на полицях акуратно розкладений крам: ікони, свічки, вервиці, фігурки янголів, релігійна та духовна література, церковні календарі, буклети. Ікони засклені, обгорнуті плівкою, аби не пошкодилися. Ціна на церковні образи залежать від розміру. Попитом користуються маленькі іменні образчики та іконки для салонів автотранспорту. Одна ікона Богородиці вишита бісером. Дуже гарна робота. Вишила одна прихожанка. Половину виручених коштів від продажу роботи планує віддати на потреби собору. Ікону оцінила в тисячу гривень.

Сюди приходять не тільки прихожани собору, вірники греко-католицької церкви, а й інших конфесій, туристи.

Двері відчиняє чоловік років 28. Цікавиться іконою Святої Анни. Каже, що іменну ікону хоче купити для доньки, яку назвали на честь Святої Анни, матері Марії, бо ж народилася 22 грудня, на Аннине зачаття.

Ікона в наявності була, але мала невеликий дефект. Чоловік засмутився, бо вже готовий був здійснити покупку. Пані Маргарита порадила йому піти в крамницю на вулиці Корзо. «Але то ж римо-католицька», – зніяковів чоловік. «А яка різниця? Бог один», – заспокоїла його. Відвідувач подякував і відкланявся «Щасливо. Будьте здорові».

Молоде подружжя прийшло по свічку для обряду новонародженого похресника. Зраділи, що так швидко придбали потрібну річ, до того ж святкова свічка справді гарна – блакитна, та і коштує всього 25 грн.

Наступний відвідувач – жінка передпенсійного віку. Просить церковний календар на 2019 рік, той, що виданий до 30-річчя виходу з підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії. На чорно-білих знімках знаходить свого батька. Поспішаючи у справах, швидко розраховується. Гортаючи календар, пані Маргарита уважно роздивляється фото та читає підписи до них: «Це отець Йосип Штелиха, це Федака, це Васьков. Владика Іван Маргітич, владика Іван Семедій. Всіх їх знала, спілкувалася з ними. Ось на цьому фото греко-католицькі єпископи та священики Закарпаття та Львівщини, які їхали до Москви 1989 року з проханням про легалізацію Церкви. Ці люди творили історію. На жаль, більшість із них відійшли у Вічність».

У календарі багато корисної інформації, отож придбала його і я. Його ціна всього 16 грн.

Дві молоді світловолосі жінки з Одеси купили буклети про собор. Один коштує 40 грн. Буклети користуються попитом в туристів. Панянки розповіли, що перебувають в Ужгороді на екскурсії. Місто сподобалося, люди теж. Вразила архітектура собору. Здивувалися, що тут ніхто не робив їм зауваження щодо їхньої російської. «Випадкові перехожі залюбки пояснювали, як пройти до замку. До собору зайшли без хусток, ніхто косо не дивився на нас і не повчав, не забороняв знімкувати. У вас нема заборон, як на Львівщині», – зізналися туристки-одеситки.

Пані Маргарита розповіла, що по книги, написані старослов’янською мовою, приходять не тільки українські семінаристи, науковці, мовознавці, а і з-за кордону: «Нещодавно семінарист з Польщі купив книг на 600 гривень. Дивувався, що у нас такі речі коштують невеликі гроші». Додала, що попитом користають молитвослови, дитяча Біблія, подарункові видання Святого Письма.

За склом побачила ручної роботи янголи, сувеніри. Господиня крамниці повідала, що одна жінка років 40 важко захворіла, потребує серйозної операції. Аби зібрати кошти на операцію та лікування, зробила сама такі сувеніри, принесла сюди, аби продати. Ціни невисокі.

Привернула увагу червона футболка із зображення єпископа Теодора Ромжі та червона кепка із логотипом Мукачівської греко-католицької єпархії. Це роботи одного художника з обласного центру. Кепки користуються попитом, одна коштує 120 грн. А ось футболку поки ще жодну не купили.

Маргарита Іванівна дозволила познімкувати крам, а ось від фотосесії відмовилася.

Тетяна Грицищук, фото автора