Заробітчанин із двома вищими освітами

Усе частіше можна почути, що люди з вищою освітою, а буває і з двома, змушені їхати на заробітки за кордон. При цьому виникає глибоке розчарування, відчуття незахищеності та економічної нестабільності. 

З’являються думки, а чи потрібна взагалі та вища освіта, якщо після її здобуття неможливо знайти гідну роботу з хорошим заробітком. Можливо, відразу потрібно їхати за кордон в пошуках кращої долі???

Подібна ситуація спіткала і Руслана (ім’я змінено), мешканця Ужгорода, в якого за плечима дві вищі освіти. Спочатку він працював у комерційному банку, але відбулося скорочення, тож опинився без роботи. Після двох місяців активного пошуку нічого путнього не вдалося знайти. Коли ж звернувся на біржу праці за допомогою, там поставили сотню вимог і попереджень. Склалося таке враження, що хочуть не допомогти, а навпаки, якомога швидше вижити тебе звідтіля.

Руслан не став розраховувати на біржу праці. Через знайомих довідався про можливість заробітку в Польщі на сезонних роботах. Оформив відповідні документи, позичив грошей на дорогу і поїхав у пошуках кращої долі, кращого заробітку. Місце, куди мав прибути, розташовувалося недалеко від м. Вроцлав. Це було невелике Польське селище, в якому знаходилося підприємство, де вирощували, а в подальшому й продавали огірки. Отож основною роботою був збір овочів. Руслану виділили окрему кімнату з ліжком, вигоди та душ були вже загальні. Починався робочий день із самого світанку, приблизно о 7-й годині, і тривав до 16-ї, харчування забезпечувалося за кошти власника. Розрахунок був чітко в кінці місяця і в раніше обумовленій сумі.

Через два місяці важкої праці власник заніс у кімнату до Руслана телевізор, мовивши: щоб хоч якось прикрасити сірі будні. А також дозволив користуватися його велосипедом у вільний від роботи час. Узагалі, як розповідає Руслан, власник підприємства Марек добре ставився до всіх, оскільки розумів, чому українці подалися на заробітки до Польщі, розумів що кожного з них очікує вдома сім’я. Одного разу навіть для всіх працівників організував барбекю за свій кошт. За що наші трударі по закінченні сезону запросили Марека на бограч.  Як підсумовував Руслан, хоч робота була й важка, але гідно оплачувалася, чого нема в Україні, і ставлення власника підприємства до підлеглих було толерантним, незважаючи на те, що це іноземні заробітчани.

Дуже сумно споглядати картину, коли людина з вищою освітою з різних причин змушена їхати за кордон на заробітки, але наразі це нікого не хвилює…

Богдан КУЛЬЧИЦЬКИЙ