У Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відкрилася виставка, присвячена історії виникнення, розвитку та жанровому розмаїттю панорамного живопису

Експозиція розміщена в чотирьох залах музею і складається з інформаційних стендів, фрагментів робіт із Трансильванської Панорами, а також відеоматеріалів про Панораму Фести.

Панорама в живописі – це монументальна картина, яка створює ілюзію реальності та розкриває всеохоплюючий погляд на природній ландшафт, військову сутичку або визначну історичну подію, живописний фон якої поєднується з реальними предметами першого плану, розміщеними біля картини.

Вперше слово «панорама» ввів ірландський художник Robert Barker в 1792 році, щоб описати свою картину «Единбург», показану на циліндричній поверхні. Вже в 1793 році було вперше зведено цегляну будівлю на Leicester Square в Лондоні, цільова функція якої була виключно для показу панорам. Видовище викликало значний фурор серед відвідувачів і таке мистецьке ноу-хау швидко поширилося світом.

Зазвичай над кожною панорамою працювала ціла команда художників, кожен із яких спеціалізувався на певних жанрах у мистецтві (пейзаж, анімалістика, фігури людей, архітектура тощо). Так, над Панорамою Фести, історію якої експоновано в музеї Й. Бокшая, працювало більше десяти художників. Живописці навіть приїжджали на Закарпаття у 1893 році, щоб відтворити на картині ландшафт навколо Ужгорода та Мукачева в долині річки Латориця.

Трансильванська Панорама 1897 року, відома також як Битва під Сібіу, представлена 8 фрагментами картини в третьому залі музею. Ця робота, яку виконав уродженець Львова Ян Стика, була замовлена угорцями у художника з нагоди 50-ти річчя Весни Народів. На картині описується історична подія, що відбулася 11 березня 1848 року, а саме – переможний бій, під час якого союзницька армія угорців, поляків та трансильванців завдала поразки росіянам. Картина була написана у Львові олією на полотні завдовжки 120 метрів і заввишки 15 метрів. Виставлялася робота на показ у багатьох європейських столицях, але 1908 року Ян Стика поділив її на частини-фрагменти. Як зазначає дослідник Alicji Majcher-Węgrzynek, це сталося тому, що замовник не виконав своїх зобов’язань і не сплатив кошти авторам за виконану роботу. Шістдесят частин цієї картини зараз розкидані по всьому світу. На сьогодні вдалося знайти 38 фрагментів, 20 із яких знаходяться в колекціях польських музеїв (Тарнів, Варшава, Коросно, Ленчиця), решта – в приватних колекціях.