Золота молодь Мукачева обписала скульптурну композицію, присвячену трагічній повені

9 жовтня 2010 року на набережній Латориці в Мукачеві урочисто відкрили скульптурну композицію «1998 рік. Рік біди і випробування», аби вона нагадувала людям про трагічні події, які сталися у листопаді 1998 року. Тоді місто опинилася в епіцентрі руйнівної водяної стихії. За лічені години Латориця вийшла з берегів, руйнуючи все, що опинилося на шляху великої води.

Маленькі гірські потічки стали річками, а річки – морями. У зоні стихійного лиха опинилася майже третина населення області. Нам допомагала вся Україна, гуманітарні вантажі з продуктами та речами першої необхідності, одягом надходили з різних куточків світу. Потроху оговтувалися, ліквідовували наслідки трагічного паводку, відбудовували житло. Відтоді минуло майже 19 років, але спогади людей, які пережили стихійне лихо та стали очевидцями, досі щемлять їхні серця.

Тоді народний художник України Іван Бровді побачив сон: янгол-охоронець ніби схилився над Мукачевом, захищаючи його від величезної хвилі. Через 12 років на набережній Латориці постав янгол, який тримає на руках дитину, захищаючи її, як символ майбутнього життя, і все місто, що уособлено на постаменті макетом Ратуші, від водяної стихії.

Скульптурна композиція знаходиться на видному і людному місці. Туристи та гості міста зупиняються тут, цікавляться, розпитують перехожих про пам’ятник. І, побачивши різні написи, обурюються (їхні обурення цілком справедливі): у кого рука піднялася на такий препаскудний подвиг? З написаного ясно як білий день, що це діло рук золотої молоді, яка, на щастя, не зазнала руйнівної сили водної стихії. На постаменті та скульптурі написані дівчачі та хлоп’ячі імена, деякі «герої» вказали навіть свої прізвища (див.фото), понамальовували сердечка. Група дівчат (Даша, Яна, Катя, Ніколь, Беата Легош) навіть дату свого візиту вказали: «26.06.17». Тут були Дек, Віка і Мар’яна Пакош. А також Яна Борбель, Яна Колорій. Неграмотна Настя своє ім’я спочатку написала з двома «я», а потім, видно, їй підказали і вона перекреслила «я» і написала «а». 

Те, що вандали місцеві, підтверджує наступний напис: «Бо завто, пак айно».

За такі вчинки моєму обуренню нема меж. Сподіваюся, що влада Мукачева зверне увагу на цей факт вандалізму і прийме відповідні рішення.

Тетяна Грицищук, фото автора