Диво-парк, вирощений з любов’ю

Ужгород – місто контрастів. Тут старе так переплелося з новим, що здається, ніби так було завжди. До сьогодні парки, будинки й цілі квартали, зведені угорцями, чехами, словаками, церкви та собори, побудовані греками й російськими емігрантами, є невід’ємною частиною міста.

Ужгороду пасує все – його старе і сучасне вбрання. Автентичне і чужорідне злилося в одну гаму краси й шарму, так що межу між своїм і чужим тяжко впізнати. Іноді здається, що хтось невидимий стоїть на охороні міста й особливо піклується про нього.

Обласний центр важко уявити без його зелених мешканців. Вони живуть тут роками. Люди народжуються і помирають, а вони стоять і спостерігають: іноді радіють, іноді сумують. Ті, хто посадив і виростив цих красенів, давно вже відійшли в небуття, а вони живуть і тішать світ. Недарма кажуть, що за життя людина повинна побудувати хату й обов’язково посадити дерево, щоб лишити свій слід на цій землі. Саме таким для Ужгорода є Іштван Лаудон. Народився 20 серпня 1862 року в місті над Ужем. Тут здобув початкову та середню освіту. Закінчив Будапештський університет й отримав диплом вчителя грецької і латинської мов. Працював в гімназії, де викладав ще й природознавство. Пізнання світу було основою його життя. У свій час побував у тримісячному науковому відрядженні в Єгипті, відвідав Італію, об’їздив усю Австро-Угорщину. Та де би він не був, завжди привозив щось унікальне, що могло розширити світогляд його учнів і змінити ставлення жителів міста до навколишнього світу. Так, з Єгипту вчений привіз частину руки мумії, яку помістив в музеї Ужгородської гімназії. Кожного року Іштван Лаудон відвідував Марамороські гори. Це було його улюблене місце для відпочинку і наукових досліджень. Саме тут у 1902 році в Усть-Чорній на території тодішньої Угорщини йому вдалося відкрити новий вид рослини –Elshotzia Patrini. Рідкісні та унікальні рослини дослідник висаджував у дендропарку, який заснував позаду свого будинку. Саме цю ділянку, за переказами істориків, молодий Іштван Лаудон викупив у міської управи. Багато подорожуючи, природолюб бачив красу європейських садів і скверів, саме цю красу захотів створити тут, на своїй землі.

Закладення парку почалося в 1886 році й закінчилося в 1895-му. Саме тут уперше з’явилися магнолії та рідкісне реліктове дерево гінкго. Сад Лаудона з кожним роком розростався і приносив натуралісту європейську славу. Чудові магнолії, таксодіуми, цінні види закордонних сосен і ялин: канадська, китайська, нормандська, вірджинська гігантська, американський кипарис і ще інші екзоти стали жителями цього диво-парку. Для вченого найбільшим подарунком були різні натуралістичні цікавинки, про це знали всі його друзі та знайомі.

На сьогодні від саду Лаудона залишилися тільки деякі дерева, розкидані по різних вулицях і дворах сучасного Ужгорода. Найбільший фрагмент парку знаходиться поблизу міської дитячої лікарні. Про це нагадує інформаційне табло. Тут ростуть височезна туя, висаджена ще в 1906 році, найстаріше дерево гінкго, кипарис болотний, бук, тис ягідний, криптомерія японська. Багато з цих насаджень є відносно молодими, висадженими десь у 1956 році.

Усе життя натураліст віддав своєму саду. Помер у липні 1924 року, залишивши по собі велику спадщину, яка не піддається тлінню роками. Адже його багатство – це не золото і коштовності, а унікальні дерева й кущі, які любовно збирав по цілому світу.

Христина БІКЛЯН