Великодні традиції оживають в етнографічному музеї села Великі Береги

З наближенням Великодня у музеї-садибі села Великі Береги панує особлива атмосфера – тепла, затишна й сповнена духом традицій. Тут не просто розповідають про звичаї предків, а допомагають відчути їх через живий досвід, спільну працю та щиру радість творення.

У середині березня музей став місцем зустрічі молоді з давніми ремеслами. Днями завітали учні 11 класу Закарпатського угорського ліцею з Берегова. Для них підготували практичне знайомство з одним із найважливіших елементів традиційного господарства та піччю. Молодь не лише спостерігала, а й активно долучилася до процесів: замішувала тісто, розпалювала піч, формувала та плела великодні калачі.

Керувала процесом досвідчена кухарка музею Пірошка Олас, яка щедро ділилася своїми знаннями та секретами. Окрім випікання, учасники мали змогу долучитися до розпису яєць, відкриваючи для себе символіку традиційного орнаменту. Цей процес вимагав терпіння та уважності, але водночас дарував відчуття глибокого зв’язку з культурною спадщиною.

Завершенням насиченого дня стало спільне смаження сала на подвір’ї – проста, але дуже об’єднуюча традиція, яка додала заходу особливого тепла й щирості.

Вже за два дні музей приймав наймолодших гостей – учнів другого класу Берегівського ліцею імені Лайоша Кошута. Для них підготували не менш захопливу програму, що поєднувала навчання, гру та відпочинок.

Після пізнавальної екскурсії діти вирушили до ботанічного саду, де змогли вволю набігатися, погратися та насолодитися весняною природою. Повернувшись, вони з новим запалом взялися до творчих занять.

У майстерні на них чекало знайомство з писанкарством. Діти опановували традиційні березькі техніки, дряпанку та випалювання, дізнаючись, що кожен орнамент має своє значення і передає досвід багатьох поколінь. Тим часом інші учасники на подвір’ї відкривали для себе народні ігри, які подарували море радості та сміху.

Особливою родзинкою дня стало приготування традиційних смаколиків кукурудзяних коржиків. Їхній аромат швидко огорнув усе подвір’я, а спільна трапеза стала приємним завершенням насиченої програми.

Такі заходи у Великоберезькому музеї-садибі доводять: традиції – це не лише сторінки з підручників, а жива частина нашого сьогодення. Через спільну працю, творчість і спілкування учасники не просто дізнаються про звичаї, а й по-справжньому відчувають їхню цінність.

Вже тут відчувається подих Великодня у теплі печі, у візерунках писанок, у дитячому сміху.

Захід відбувся за підтримки Фонду імені Шандора Чоорі у співпраці з професійним партнером Закарпатським відділенням мережі «Будинок традицій».

Наталія ВАРОДІ, фото PCS