Як закарпатці готують дітей до школи

Вже скоро 1 вересня і багато батьків першокласників хвилюються, як їхні ще маленькі сини та доньки звикнуть до нових реалій. Адже похід за знаннями у декого займе цілих 12 років… А це – чимало. Звісно, старша ланка стосуватиметься не всіх дітей, які невдовзі сядуть за парти, але все одно 9 років гарантовано вони змушені будуть провести в стінах своїх альма-матер.

Тож як краяни готують себе та майбутніх школяриків до початку навчального року? Що купують, чого очікують від дітей? Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Новий режим і нові обов’язки

Діана, донька пані Данини з Ужгорода, не відвідувала садочок. Жінка каже, що дитина від 3 до 6 років була з нянею, бо часто хворіла.

«Для нас школа – велика відповідальність, – зізнається вона «Карпатському об’єктиву». – Ми відвідали підготовчі заняття, донька вміє і читати, і писати, і рахує в межах сотні. Я багато часу приділяла її всебічному розвитку. Вона танцює і співає, займається у творчій секції із 5 років. Але це все – зовсім не те, що висидіти декілька уроків на день у класі та ще й слухати вчителя, засвоювати щось нове і важливе. У нас все проходило в ігровій формі, тож дуже хвилююся за те, як вона адаптується, чи знайде друзів у колективі, бо не надто комунікабельна».

Діана відвідувала психолога, аби легше «влитися» в нове середовище. Її мама очікує, що все пройде добре.

«Мені головне не оцінки у майбутньому, а щоб у доньки все склалося добре, щоб вона була хорошою людиною, чуйною, чесною, відповідною, цілеспрямованою. Навіть модні нині лідерські якості – другорядне. Звичайно, хочеться, аби не пасла в науці задніх, але й сварити її за низькі бали не буду. Ми з нею обидві пройшли курс у психолога. Не тільки дитина має правильно реагувати на зміни, але й я маю бути готовою до всього. Сподіваюся, все у нас буде добре!», – впевнена ужгородка.

Наразі дівчинка лягає спати скоріше і встає раніше, аби організм звик, виконує вправи на логічне мислення та вчиться налагоджувати контакти із дітьми. Стверджує, що до школи хоче і мріє про нових друзів.

Медичні довідки та спорт

Із року в рік батьки зіштовхуються з питанням медогляду дитини. Добре, хто подбав про довідки раніше. Нині, на жаль, у багатьох поліклініках страшні черги.

«Подруга обійшла фахівців із сином у липні. Я не змогла, були нюанси на роботі, відлучатися не мала змоги. Зараз же всюди величезний потік малят із мамами. Перед першим класом не можна обмежитися походом до сімейного лікаря, там ще й різним спеціалістам дитину треба показати. Бувало таке, що ми зранку приходили, бачили довжелезні черги і поверталися додому. Два тижні зайняло виходити цю довідку. Аналізи, щеплення, консультації… А без неї до школи – зась. Думаю, ці процедури варто б якось спростити. То ж і для дітей стрес, і у батьків із часом труднощі виникають», – стверджує жінка.

Від сина-першокласника мукачівка чекає високих результатів, впевнена, що вчитиметься добре.

«Костя дуже любить дізнаватися щось нове, у нього феноменальна пам’ять, він дуже уважний і спостережливий. Та й розум, кажуть, генетично передається від батьків. У нас обох із чоловіком по декілька дипломів – у мене три вищі освіти, у нього ж – дві. Старша донька – відмінниця. Дуже б хотілося, щоб і син тішив здобутками. Шукаю для нього ще й якусь спортивну секцію, аби вчився бути витривалим та йти до мети. Спорт дуже дисциплінує, підтримує хороше самопочуття і робить нас здоровішими. Тому для мене важливо, щоб дитина реалізувала себе не тільки в науці, але й дбала про своє тіло», – розмірковує мама першокласника.

Сам хлопчик мріє сісти за парту і обіцяє бути хорошим учнем. Єдине, в чому не визначився, після уроків займатиметься футболом чи вільною боротьбою.

Одяг, канцелярія і книги

Ванесса з Хуста також невдовзі переступить шкільний поріг. До навчання готова, усе необхідне мама купила.

«Найважче нам було обрати вишиванку. Вона піде в ній на перший дзвоник. Ми передивилися різні варіанти. Хотіла навіть через інтернет замовити, бо так дешевше. Але все ж краще приміряти, оглянути різні варіанти. Вибір зробила сама донька. Віддала за сорочку 850 гривень. Не шкодую, бо маю ще трирічну дитину і вона згодиться їй. Спідницю придбала за 250 гривень. Туфельки обійшлися в 600. Звісно, там ще купу одягу дитині потрібно було придбати, адже свято – один день, а в будні теж необхідно щось одягати. Загалом тільки наряди потягнули в межах 10 тисяч. І то купила не все… На другому місці був ранець. Коштував 1500 гривень. Головним для доньки був малюнок і колір. Хотіла тільки рожевий із поні. Придбала в мережі. А канцелярія – це дрібниці, скупилися майже всім необхідним давно», – зізналася пані Людмила.

Ще одним важливим пунктом для дівчинки були книги. Вона обожнює яскраві малюнки та різні енциклопедії.

«Читати Ванесса ще не вміє, але літери впізнає. Обіцяє до підручників ставитися дбайливо і справді в неї література з казками завжди акуратна. Донька гарно малює і перемальовує зображення з книжок. Сподіваюся, творчі здібності буде розвивати. Літератури ми придбали багато. Усю донька обіцяє прочитати. Загалом я рада, що її приваблюють книги. Значить, буде хотіти вчитися», – впевнена закарпатка.

Ніяких «планок» щодо очікувань перед Ванессою пані Людмила не ставить. Хоче, аби дитина просто почувалася щасливою, завжди розраховувала на її підтримку та вчилася так, як зможе, бо головне – не тиснути на психіку і не втілювати через малечу в життя власні нереалізовані мрії.

Сама ж першокласниця зізнається, що зовсім не хвилюється перед важливою подією, бо вчитиметься у одному класі з багатьма сусідами, а вчителька їй дуже подобається. Перед початком навчання вона вже вміє планувати час, прибирати за собою речі і навіть готувати самостійно бутерброди для ланчбоксу, який у неї також, як і наплічник, із поні.

Загалом до першого класу йти хочуть практично всі діти. І це добре. Важливо тільки, щоб це бажання не зникло у більш старших класах.

Марина АЛДОН