Смак дитинства, аромат традиції: як у Великій Доброні оживала душа Закарпаття

Другого серпня в селі Велика Добронь Ужгородського району, де ще дихає старий дух ремесел і говірка м’яко ллється з уст, навчальна кухня місцевого ліцею наповнилася життям. Там, серед аромату підсмаженої цибулі, терпкої капусти та духмяних спецій, знову запрацювала «Закарпатська гастрономічна майстерня – Смаки і Традиції», яка зібрала людей навколо того, що в нас одне на всіх – пам’ять, передана через їжу.

Це вже восьма зустріч у рамках проєкту, але кожна з них – як вперше: інша, емоційна, наповнена новими обличчями, спогадами й натхненням. Тема цього разу була напрочуд проста, майже буденна – картопляне тісто. Але саме в цій простоті – вся глибина закарпатської кухні, яка, як і народ, навчилась творити щось неймовірне навіть із найскромнішого.

Господині – справжні берегині традицій – працювали, мов добре злагоджений оркестр. Руки, що роками місили, ліпили, приправляли «на око», тепер створювали страви, які пахнуть не лише спеціями, а й дитинством, спокоєм, домом.

Пучуга – страва, що гріє навіть без вогню. Цього разу її приготували в трьох варіаціях: з квашеною капустою, що тане в роті; з манкою, яка нагадує про вечері у бабусі; з сиром та сметаною – ніжна, мов подих села серед літа. А кнедлики – сливові та м’ясні – стали тим містком між поколіннями, який з’єднує онуків і дідусів через спільну тарілку.

І коли вже, здавалось, смаки розповіли все, у повітрі залунав запах «рваного бульйону» – скромного, але такого знайомого. Гарячий, трохи терпкий, він нагадував, що справжня їжа – не в гламурі, а в щирості.

Поки дорослі чаклували над стравами, діти теж творили – своїми маленькими руками вони відкривали для себе світ спецій, лікарських трав і малювали ними картини на полотні.

А на обід гостей чекав сюрприз – домашній лимонад, який самі учасники з радістю наливали іншим. Це було щось більше, ніж напій – це акт гостинності, співучасті, відкритого серця.

Цей день був не просто кулінарним святом. Він став простором для передачі цінностей. Ми готували, пробували, розмовляли – але за всім цим стояло головне: бажання зберегти себе, свої родини, свій край у кожній ложці, у кожному рецепті, в кожному дотику до тіста.

Організатори вдячні Закарпатському угорському інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, який надав можливість працювати на навчальній кухні ліцею у Великій Доброні. У цій кухні кипіла не лише страва – тут кипіло життя. Тут народжувалась віра, що традиція – це не минуле. Це – майбутнє, яке ми готуємо власними руками.

Гастрономічна майстерня є частиною ширшого транскордонного проєкту «Збереження спільних ремесел і традицій українсько-румунського регіону: Закарпаття і Сату-Маре», що стартував 15 січня 2025 року і триватиме 12 місяців. Його головна мета – збереження культурної спадщини, посилення міжнародного партнерства та передача знань майбутнім поколінням.

Проєкт реалізується у співпраці Асоціації сільського розвитку Сату-Маре (Румунія) із Закарпатським обласним благодійним фондом “Про Аґрікультура Карпатика”, партнером в Україні.

До кінця року заплановано ще чотири кулінарні майстер-класи, у яких братимуть участь жителі обох країн. Теми майбутніх зустрічей включатимуть сезонні рецепти, традиційні заготівлі, а також кулінарні техніки, притаманні окремим громадам регіону.

Смакуйте, згадуйте, передавайте. Бо традиція – це любов, яку можна з’їсти ложкою.

Наталія ВАРОДІ