Черевики та гриби. Закарпатка створює садові скульптури з ротангу

Наш край славиться плетінням із лози. Іза вміє здивувати талантами. Та не лозою єдиною… і не тільки Іза. Хустянка плете зі штучного матеріалу справді дивовижні вироби. І це – не тільки корзини. Майстриня вигадує усілякі рукотворні дива і успішно втілює у життя творчі задуми. У її доробку всього за декілька років сотні плетених речей. Це – і елементи декору, і побутові вироби, і навіть садові скульптури.

Що таке ротанг? Як із ним працювати? Де цьому можна навчитись? Про те це інше хустянка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усьому навчилася сама

Агнеса неймовірно запальна та енергійна людина. У її очах прямо сяють іскри допитливості. Каже: якщо є мета – немає перешкод.

«На плетіння мене надихнули саме ізяни. Я завжди захоплювалася їхньою винахідливістю і мене зачаровували їхні вироби. Передусім подобалися крісла-гойдалки та шафи для білизни. Але плетуть вони, наче павучки, усе що лише може спасти на думку. Звісно, і в нас дома є такі вироби, адже село – перше за Хустом. Як плести з лози – бачила на власні очі, маю подругу -ізянку. Утім такий варіант є для мене неможливим. Житлова площа не дозволяє працювати з таким гарним надійним натуральним матеріалом. Тож якось одного разу з цікавості почала шукати в мережі альтернативу і натрапила на інформацію про ротанг, – поділилася умілиця думками з «Карпатським об’єктивом».

За її словами, ротанг може бути натуральним і штучним. Натуральний – це волокна спеціальних тропічних пальм, а штучний – це поєднання синтетичних матеріалів – каучуку і поліетилену.

«Штучний матеріал у рази дешевший за природній. Він дуже вигідний у використанні. Хоча фактично є імітацією натурального. У той же час штучний ротанг є більш стійким до механічних пошкоджень, не втрачає від сонця ні форми, ні кольору, не боїться дощу та вологи. Вироби з нього можуть прикрашати подвір’я, сад, лоджію, балкон. У той же час із нього можна плети і різні кашпо, і ті ж кошики, і усілякі меблі. Він може бути різного кольору, текстури, ширини. Вироби з нього особливого догляду не потребують», – наголошує вона.

Плести, як зізнається майстриня, вчилась вона сама.

«Це було два роки тому. Я хворіла і мала вільний час. Почала моніторити інформацію. Знайшла масу безкоштовної. У той же час натрапила й на платні уроки. Купила курс. Пройшла. Запаслася матеріалами і почала експериментувати. Не одразу все виходило бездоганно. Для всього потрібні не тільки знання, але й досвід. Але з часом вироби ставали все кращими і кращими. Усьому навчитись можна практично самотужки. Нині в інтернеті є неймовірно багато всього. Що може запалити, мотивувати, стати джерелом ідей», – стверджує умілиця.

Від декору до меблів

Перші вироби, створені своїми руками у Агнеси були простенькими. Це мушлі-кашпо, таці для фруктів, хлібниці. Згодом замислилась про розширення асортименту.

«Я плела для себе та своїх рідних. Рукоділля – це тільки моє хобі у вільний від роботи період. У той же час рукоділля – це можливість без великих вкладень зробити простір довкола себе кращим і більш затишним. Тож, починаючи з простого, поступово переходила до більш складних виробів. Шукала схеми у вільному доступі, придумувала щось сама. Від декоративних елементів перейшла до меблів і до садових скульптур», – каже майстриня.

Власне оздоби для подвір’я – особлива ніша у творчості хустянки.

«Ми робили благоустрій території з чоловіком і він запропонував купити певні скульптурки. Ми дійсно дещо придбали, а потім я собі подумала і вирішила, що для чого витрачати кошти, коли сама можу створювати якісь плетені вироби для саду. Так з’явилися перші гнізда для вже куплених лелек. Далі подібні почали замовляти сусіди, знайомі, друзі. Із того часу деякі вироби навіть продаю. Після цього виплела і черевички-кашпо для квітів, і грибочки, і пташок, і багато іншого. Дедалі ставало цікавіше», – розповідає вона.

Агнеса із піднесенням стверджує, що її вироби наразі є не тільки на Закарпатті, але і в Австрії, Німеччині, Чехії, Угорщині, Нідерландах.

«Тішуся, що працюю не задарма, що мої роботи приносять радість людям. Їх замовляють найчастіше вихідці з нашого краю, їхні родичі або друзі. І не тільки садові скульптури. Комусь хочеться мати плетену шафку для білизни, комусь – посудину для цукерок, комусь оригінальне кашпо. Будь-яка річ – це окраса, це затишок, це – радість для очей».

Загалом рукоділля цікавило закарпатку з дитинства. Але плетіння – перше, чим вона захопилася дійсно серйозно.

«У плетінні безмежні можливості для творчості. Раніше і в’язала, і вишивала, і малювала, і що тільки не робила. Пробувала себе у вітражі, у технічному моделюванні. Але решті-решт, уже в дорослому віці зупинилася на виробах із ротангу. Працювати з цим матеріалом нескладно. Потрібно тільки трохи терпіння і фантазії…. І будь-яка мрія стане дійсністю», – стверджує Ангнеса Майор.

За словами умілиці, плетіння хоч і займає досить багато часу, але позитивно впливає на нервову систему.

«Я працюю тільки декілька годин на день, тому один виріб можу створювати 2-3 дні, а можу й тиждень-два. Усе залежить від величини та складності. Найбільшого садового зайця плела два місяці. Він двометрової висоти з кишеньками для квітів. Його подарувала сестрі. Невеликі вироби можна виплести за години дві. Найцікавішою роботою був козлик. Це його створювала на замовлення. Він поїхав до Німеччини. Працювала над ним два тижні. Виріб досить складний, але цікавий. Проте складності мене не лякають, а навпаки – мотивують! Серед цікавинок ще був метелик із отворами для горщиків із квітами. Був також млин-кашпо. Усього навіть не можу пригадати» – переконує хустянка.

Щодо панів на найближче майбутнє, то майстриня дуже хоче виплести садову гойдалку.

«Загалом дуже люблю затишок, подобається відпочинок у колі родини на свіжому повітрі. На літо маю багато задумів. Передусім – це нові скульптурки для квітників. Торік виплела меблі для альтанки, а зараз мрію про велику гойдалку. Каркас планую використати зі старої магазинної. Зараз вона не в найкращому стані і потребує повної реконструкції. Думаю, за місяць впораюся. Ідей у мене безліч. Важливо тільки зараз знайти час для їхнього втілення у життя», – наголошує Агнеса Майор.

Марина АЛДОН