Ужгородка створює прикраси у техніці макраме

Талановиті закарпатські майстрині вміють навіть звичайну нитку перетворити у цікаву і стильну річ. Головне, як вважає більшість – фантазія і бажання творити прекрасне. А якщо до будь-якої справи проявити творчий підхід і любов – результат не забариться.

Любов Гомонай із Ужгорода плете дивовижні речі у техніці макраме. Комусь вона здається давно забутою, а хтось вміє у такому стилі може «начаклувати» не тільки декор для оселі, але й елементи одягу та прикраси.

Тож що потрібно вміти, аби створити своїми руками оригінальні вироби? Скільки часу займає робота над однією оздобою? Які нитки краще використовувати для плетіння прикрас? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з дитячого захоплення

Макраме – це дуже давня техніка вузлового плетіння. Колись її азів учили в школах на уроках трудового навчання. Утім у дорослому віці дехто надає простеньким узорам не просто «друге дихання», а створює таким чином зовсім неочікувані стильні декоративні вироби.

«Прикраси я створюю із ниток та намистин. Придумую їх і виплітаю узори у техніці макраме. Плести мене вчила колись у дитинстві бабуся подруги. Вона була великою рукодільницею, вміла і в’язати спицями та гачком, і шити, і ткати килими, і вишивати, і багато іншого. Тоді, ще малими, ми з нею та з Оксаною плели дитячі браслети. Тож про те, що за допомогою вузликів і міцної пряжі можна створювати настінні композиції та кашпо для квітів дізналася набагато пізніше. Тому якось із початку для мене в уяві макраме асоціювалося саме з прикрасами. Звісно, плетіння професією не стало. Навіть більше, на багато років про рукоділля я забула. Займалася виключно зароблянням грошей та дітьми», – поділилася умілиця думками з «Карпатським об’єктивом».

Хендмедом пані Любов захопилася у 2022 році, аби заспокоїти нерви.

«На початку повномасштабного вторгнення була паніка. До нас почали з’їжджатися люди із інших областей. Я вже навіть думала про похід до психолога. Але якось у один вечір пригадала, що в дитинстві ми з подругою після того, як сильно перенервували, бралися за нитки і щось фантазували. Наприклад, щось накоїли, розбили, дістали від батьків, ховалися… і тихенько в куточку плели собі. Тож я собі надумала повернутися до цього захоплення. І допомогло! Я плела тільки браслети, а донька потім роздавала їх подругам. Це був мій релакс і моя терапія. Незабаром я вирішила понишпорити у мережі і подивитися, що інші створюють у цій техніці. Була неймовірно вражена красою робіт інших умілиць. Знайшла і деякі схеми, і багато іншого, що мене заінтригувало. Тож почала пробувати і зрозуміла, що знайшла себе», – зазначила вона.

Браслети плести подобається досі

Усьому майстриня вчилася сама. Опановувала тонкощі поступово, але в неї почали з’являтися дійсно цікаві вироби.

«Я не купувала майстер-класів. Знаючи ази, методом проб і помилок вивчала завжди щось нове для себе. Спочатку це були сережки, кулони зовсім простенькі. Потім почала оздоблювати вироби камінцями, намистинками, знаходила все кращих і кращих виробників фурнітури. Кожна робота ставала оригінальнішою і цікавішою. Але на досягнутому зупинятися не збираюся, «шліфую» майстерність і далі», – запевняє ужгородка.

Зараз у доробку Любові Гомонай і сережки, і кулони, і браслети, і чокери, і прикраси у волосся, і багато інших виробів.

«Хоч я давно доросла, та найбільше, як у дитинстві, люблю плести браслети. Вони можуть бути і різних форм, і з різним декором, і з різними узорами. Виготовляю вироби і на замовлення. Мої прикраси із гордістю одягають жінки в різних куточках України, а також у Чехії, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Канаді. Мені приємно, що вони подобаються іншим. Та і сама люблю наряджатися», – запевняє умілиця.

За словами закарпатки, навчитися плести вироби у техніці макраме зовсім нескладно.

«У роботі використовую поліестерові нитки. Вони стійкі до сонячного світла, не вигорають. Але вчитись можна з будь-якими. Головне освоїти ази в’язання вузлів, відтак згодом уже можна буде підключати фантазію і вигадувати щось своє. Кожна робота – це мільйони маленьких вузликів. Доповнюю прикраси японським бісером, цікавими природними камінцями, кристалами та усілякими вставками ручної роботи», – зазначає пані Любов.

На виготовлення одного виробу майстриня витрачає декілька вечорів.

«Усе залежить від того, що я хочу донести через роботу, яка величина виробу. Іноді над масивними сережками можу працювати і два тижні, або ж над кулоном. А часом дві-три години і прикраса готова. Браслет можна зробити за вечір. Але за цікавим творчим заняттям час пливе непомітно. Я навіть ніби з нього «випадаю», просто відключаюся і «кайфую» від самого процесу. При цьому можу і плести, і одночасно дивитися відео чи слухати музику. Одним словом, якщо до чогось лежить душа – це приносить тільки радість і ніколи не обтяжує», – наголошує вона.

Є в колекції ужгородки навіть іграшки в техніці макраме.

«Я створила серію ялинкових прикрас – сніжинок, кульок, янголів і взимку щороку ними наряджаю штучну лісову красуню. Маю також об’ємні іграшки – ведмедиків, котиків, песиків для діток. Крім того, плела гамак для домашнього відпочинку, люстру для холу, панно для кухні і багато іншого. Найбільший виріб має висоту два метри. Найменші – прикраси», – наголошує вона.

Найцікавішу роботу майстриня створювала для власної доньки.

«Це навіть не одна робота, а цілий проєкт, – стверджує вона. – Донька замовила собі чорне павутиння і 12 павуків. Усе – у її кімнаті, на стінах. Вона любить усе неординарне. Працювала над її замовленням майже два місяці».

У перспективі умілиця мріє про нові роботи і нові техніки.

«У нас приватний будинок і я дуже люблю проводити час на природі. Тому мрію створити для сім’ї та друзів садові меблі. У планах також опанувати дуже модну зараз об’ємну вишивку. Загалом я ніколи не стою на місці, завжди люблю пізнавати щось нове, вдосконалюватися. Своїм хобі я ніби заряджаюся енергією і водночас заспокоюю нерви. А оскільки на роботі в мене переважно повинна працювати голова, бо професія розумова, то під час плетіння ще й даю можливість відпочити думкам і просто приємно розслабитись, насолодитись життям», – каже Любов Гомонай.

Марина АЛДОН