Мукачівка вишиває іграшки

Наші майстрині унікальні. Вони вміють не тільки зачарувати виробами, але й створити такі, яких немає більше ні в кого. Власні авторські техніки завжди знаходять поціновувачів.

Аделіна Корпош із Мукачева не просто шиє іграшки, але й вкриває їх об’ємною вишивкою. Найчастіше це квіти, але можуть бути й інші узори. Каже, що це – вироби не для дітей, а дизайнерські, для дорослих, однак малеча може ними впевнено бавитись, бо всі компоненти з натуральних матеріалів і антиалергенні. На ляльках відсутні ґудзики, накладні очі, маленькі пришиті деталі. Усе з ниток, тож проковтнути дитина також нічого не може. Більше про своє захоплення умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Янголи – це наші обереги

Вишивала Аделіна з дитинства. Але лялькарством захопилася тоді, коли в неї народилася донечка.

«Я завжди любила вишивку. Це – код нашої нації, наш внутрішній світ, наша ідентичність. Вишивали ми з бабусею, бо моїм вихованням здебільшого займалася вона. Батьки завжди були зайняті, на роботі. Я приходила зі школи, робила домашні завдання і ми з бабусею бралися за голки та нитки. У 15 років сама вишила собі вишиванку. Пошила її бабця. Але я душе пишалася коли одягала цю сорочку. Шити, між іншим, теж навчила мене вона. Проте захоплення з часом переросло в заняття, яке ще й приносить мені хоч і невеликі, але прибутки. Три роки тому, коли завагітніла, звільнилася з роботи. Далі народилася Олександра і мені захотілося зробити своїми руками для неї якусь безпечну іграшку. Знайшла в інтернеті викрійку янгола і пошила його. Та він мені здався не зовсім довершеним. Тому вирішила ще й розшити його червоними нитками. Результат настільки сподобався і мені, й чоловіку, що я вирішила, що й далі творитиму в такому стилі», – зізналася «Карпатському об’єктиву» майстриня.

Найбільше у доробку мукачівки саме янголят. А ще має усіляких пташок, коників та зайчиків.

«Янголи – це наші обереги. Поки дитина мала, добре вішати таку іграшку над ліжечком, нехай дитинці добре спиться. Ніби незримі вищі сили завжди на варті її спокою. Саме ляльки мене не надто приваблюють. Сама бавилася малою переважно зі звірятками. Тож у творчості теж надаю перевагу тваринкам та пернатим. Птахів дуже люблю. Маю вдома двох папуг. Як на мене, пернаті – посланці між небом і землею, своїми крильми ніби торкаються двох світів. У колекції маю також ведмедиків, котиків, песиків, зайчиків, коників», – стверджує Аделіна.

Загалом за повних два роки, відколи закарпатка шиє іграшки, вона створила декілька сонець унікальних виробів.

«Просто пошити іграшку можна за декілька годин. Але в мене особливий стиль – об’ємна вишивка. Тож витрачаю на виріб і два, і три тижні. Спочатку вишиваю на полотні. Тільки потім шию виріб. Підбираю матерію якісну, переважно льон. Нитки купує мені сестра в Чехії. Наповнювач замовляю через інтернет. Загалом роботи чимало. Але цікавим є кожен етап. Спочатку викрійки шукала в мережі, зараз уже можу придумати й сама. Проте самі по собі вироби в мене простенькі, складною є тільки вишивка», – запевняє молода мама.

Іграшки, як діти

Здебільшого оздоблює роботи умілиця рослинними мотивами, каже, що вони їй найбільше імпонують.

«Зразки для вишивки я можу придумати сама і намалювати на папері. Відтак переношу на тканину. Я завжди непогано малювала і в цьому знайшла свої бонуси. Надихнути може букет на столі, або квітка в саду сусідів, рослинка у парку чи на вулиці. Коли гуляю з дитиною, завжди уважно роздивлюся довкола, милуюся красою природи. Коли ж працюю над ескізом, звертаю увагу на найтонші деталі. Між іншим, об’ємна вишивка набагато складніша, ніж, скажімо, хрестик чи гладь. Але й ефект більше вражає. Саме ботанічні композиції виходять більш реалістичними і вишуканими. Тож мої янголи, птахи і тваринки заквітчані та дарують людям позитивні емоції», – наголошує Аделіна.

Іграшки умілиці невеликі. Але в кожну з них вона вкладає не тільки свій талант, але й тепло серця.

«Вони, як мої діти. Кожна виплекана, вистраждана, зігріта теплом долонь. Ручна робота завжди цінувалася. На жаль, у нас не настільки, як у Європі. Та й населення тут менш платоспроможне. Люди збідніли через війну. А дехто й виїхав. Тож найчастіше збуваю вироби італійцям, чехам, полякам, німцям, австрійцям та англійцям. Торгуватись не вмію, тому цим займається чоловік. Він, між іншим, дуже мене підтримує, цінує мої таланти. А ще маю неабияку допомогу від бабусі. Ми живемо з нею, тож отримую і цінні поради з її боку, і вона може з дитиною посидіти, коли я працюю», – зазначає мукачівка.

Аделіна Корпош каже, що лялькарство для неї – не тільки спосіб самореалізації, але й можливість поділитися з іншими зарядом власного внутрішнього тепла та світлими емоціями.

«Іграшка – це зажди добро. Недарма перші кроки в життя ми починаємо з ними в руках. Але мої вироби – це не магазинна «штамповка», а дійсно створені власноруч речі, де кожна деталь пророблена. Вони не «народжуються» спонтанно, я над ними ретельно працюю, малюю голкою обличчя, причепурюю тіла, лапки, крила… бутонами, листочками, стеблинами. Усе має виглядати і казково, і природно водночас. Є навіть мікроскопічні деталі. Працювати над якими дуже непросто. Утім кінцевий результат вартий усіх старань. Дуже приємно, коли отримую схвальні відгуки. Такі моменти ще більше надихають вдосконалювати майстерність і працювати далі», – стверджує вона.

Про жодну виставку робіт Аделіна не мріє, навпаки, є настільки скромною, що навіть не всі знайомі знають про її хобі. Утім на майбутнє має чимало творчих планів.

«Дуже хочу саме зараз, коли буяють рослини, запастися ароматними травами і зробити партію виробів не з наповнювачем, а з рослинами. Наразі саме вивчаю тонкощі, поєднання запахів, корисні властивості лікарських трав. Адже вироби, наповнені елементами самої природи мають бути справді особливими. Знаю, що є майстрині, які працюють із рослинними наповнювачами, але не кожна хоче ділитися секретами. Тому мушу вчитися самотужки, збирати інформацію. Проте сподіваюся, що найближчим часом перші «рослинні» вироби» уже побачать світ», – наголошує умілиця.

Марина АЛДОН