Майже п’ять десятків сортів лілій вирощує хустянка

Хтось любить ромашки, хтось троянди, а хтось – волошки. Мирослава Вовчок із Хуста обожнює лілії. Квіти вона вирощує з дитинства але останні 10 років її цікавлять переважно лілії. Ця дивовижна квітка хоч і цвіте недовго, але вражає вишуканою красою, ароматами і розмаїттям форм та кольорів.

Квітникарка впевнена, що попри труднощі у догляді за рослинами, усі зусилля варті того, щоб декілька тижнів на рік відчути справжню насолоду від цвітіння. Тож чому саме лілії? Які секрети догляду за ними? Де купити кращі цибулини? Про це та інше Мирослава розповіла «Карпатському об’єктиву».

У когось грядки, а в когось – квіти

Любов до лілій привив хустянці батько. Він теж їх дуже любив.

«Колись тато вирощував білі лілії для мами. Тоді такого великого вибору не було. Люди обмінювалися цибулинами та насінням між собою. Мама ж у мене доволі раціональна і вона більше часу займалася городніми культурами. Але квіти обожнювала. Я зростала серед лілій. Щоправда, у нас їх було три види – два різні види білих і жовті. І ще – рябчики. Мені хотілося розмаїття, та не було де взяти. Ще тоді собі думала, що коли стану дорослою, поїду кудись далеко і куплю усіляких насінин. Мрія справді стала реальністю. Аж через 15 років. Тепер замовити будь-що можна через інтернет. Та й із-за кордону теж багато хто приводить цибулини або насінини. ИТа краще усе ж мати справу напряму із селекціонерами», – розповідає вона «Карпатському об’єктиву».

У Мирослави приватний будинок, тож місця для квітів є досить.

«Я не маю жодної грядки. Не лежить до цього душа. У мене весь город у буйних рослинних бутонах. Є чорнобривці, маргаритки, півонії, тюльпани, нарциси, жоржини, хризантеми, десяток видів троянд та майже 50 сортів лілій. Батько, на жаль, помер. Мама не в захваті від мого хобі, але змирилася з тим, що я не висаджую ні цибулю, ні картоплю, ні моркву… А от чоловік мене усіляко підтримує і радіє, що маю таке приємне і гарне захоплення. Багато посадкового матеріалу купив для мене саме він. Вадим розуміє, що якщо справа надихає, буде успіх, а якщо я копатимуся у грядках – все одно урожаю нам не бачити. Із квітами розмовляю. Вони в мене навіть мають імена. Рослини відчувають ставлення до них. Через це й не беруся за городництво. Квітникарство ж для мене є розрадою», – наголошує хустянка.

Вона додає, що мати гарні квіти означає дбати про рослини не тільки тоді, коли вони розквітають.

«Я працюю з ними весь сезон – від ранньої весни. Жодну квітку не продала. Усе для себе, для естетичного задоволення. У вазу рослини не ставлю, мені подобається їхнє «живе цвітіння» на корені. Після того, як лілії відцвіли, вони дають насінини. Їх треба зібрати і висадити у пластикові стакани. Самі ж квіти необхідно і прополювати, і підкопувати, і поливати, і підживлювати, і обробляти від шкідників. Так, їхнє вирощування, особливо деяких видів, є непростим. Але про витрачений час не шкодую. Переважно працюю на городі вечорами, після роботи», – зізнається Мирослава Вовчок.

За турботу квіти віддячують цвітінням

Холодна весна дещо зашкодила рослинам хустянки, але головне, що квіти вижили.

«Погода неабияк позначається на рослинах. Я боялася, що деякі лілії втрачу повністю. У цьому році цвітіння буде не таким буйним, як зазвичай, але лілії вже цвітуть. Погодні умови можуть вплинути й на розвиток певних захворювань, тож треба купувати спеціальні препарати для профілактики та боротьби з ними», – зазначає вона.

Є між ліліями Мирослави і карликові – у висоту до 20 сантиметрів, і справжні гіганти – вище 2 метрів.

«На найвищій у мене торік було 32 бутони, зараз – тільки 18. Але вона квітне і це – головне. Фактично то лілійне дерево. Із кожного сорту маю по 2-3 кущі. Тож весь город у мене заквітчаний. Колекцію збирала не один день. Це – довга робота, бо не всі цибулини, куплені через мережу, приживаються, не всі продавці збувають дійсно якісну продукцію. Натрапляла і на шахраїв, коли сплачувала всю суму і нічого не отримувала взамін. Також друзі мені завжди дарують якусь лілію на корені. Я потім її розмножую і «молодняком» обмінююся з іншими», – запевняє закарпатка.

Найбільше подобаються квітникарці червоні та плямисті сорти лілій.

«Funny Girl» – помаранчева квітка з цяточками. Це – сорт із Азії. У висоту стебло виростає до 110 сантиметрів. Цвіте шикарно. «Honeymoon» – лілія-гігант. У висоту може бути до 2,5 метра. Бутони величезні, запах – неймовірний. Ніжна рожева «Lotus» дуже цікава, бо бутон має багатошаровий, навіть дещо нагадує троянду. Бордова «Purple Prince» зачаровує бутонами, які можуть сягати до 30 сантиметрів. На стеблинах білої «Casa Blanca» може бути до 25-30 бутонів. Червона з рожевим «Mero Star» вражає простотою у вирощуванні та чарівними загнутими пелюстками. Може бути й малинового кольору. Кучерява «Lіlium mаrtagon» може бути різних кольорів і росте в дикій природі. Загалом негарних квітів не існує. Я люблю абсолютно всі. І рослини також люблять мене. За турботу віддячують цвітінням та ароматами», – завоняє Мирослава.

Найменш вибагливими зимостійкими хустянка вважає азійські сорти лілій, а також гібриди.

«Не можна обирати лілії, орієнтуючись просто на назву квітки. Лілії такі ж різні, як і люди. Часом умови вирощування кардинально різняться. Тому потрібно знати, що саме обрати для свого саду, чи є оптимальні умови, як рослина переносить холод та спеку, любить затінок чи сонце, у якому ґрунті почувається краще. Деякі лілії можна вирощувати тільки у теплицях. Інші ж можуть зимувати у землі і при 20-градусних морозах. Окремі потрібно прикривати від дощів, інші ж потребують сильного поливу. Одні цвітуть декілька днів, а інші можуть радувати бутонами й місяць», – стверджує вона.

Загалом нині існує до 5 тисяч сортів лілій і закарпатка мріє розшити свою колекцію хоча б до сотні.

«Розширюватися мені є куди. Тому й плани маю досить амбітні. Щоправда, ціни на деякі лілії можуть бути захмарними. Є й таке, що цибулина коштує декілька тисяч гривень. Але життя попереду. Впевнена, що якщо ми ставимо перед собою мету і працюємо над нею, нереального не існує!» – переконана Мирослава Вовчок.

Марина АЛДОН