У церкві Перечина відбувся концерт духовної музики родини Тулюк

22 червня у греко-католицькому храмі святого Миколая Чудотворця міста Перечин відбувся концерт духовної музики родини Тулюк з Мукачівщини «Христос воскрес».

Учасники струнного ансамблю «Tulyuk ensemble» зіграли твори різних епох та часів всесвітньо відомих митців, у яких прославляється Ісус Христос, відображені біблійні історії. Протягом години присутні насолоджувалися музичними композиціями епохи бароко (17 століття), класицизму (18 ст.), романтизму (19 ст.) та сучасних музичних стилів.

Як розповів пан Олексій у вступному слові, концерт присвятили ювілейному року «Паломництво у Надії»: «Паломництво у Надії» – це не лише шлях до Бога. Це і шлях до миру в нашому світі через молитву, віру і конкретні дії, що відображають Божу допомогу. Це заклик молитися за мир в Україні та всьому світі».

Родина Тулюк проживає у селі Іванівці, неподалік Мукачева. Олексій та Іванна народили і виховують шістьох дітей: п’ятьох доньок і одного сина. Павло-Олексій, якому 4,5 роки, залишився вдома з мамою. Дівчата з татом цього дня гастролювали Перечинщиною. Софія, 17 років, та Марія, 15 років, – скрипачки. 13-річна Марта та семирічна Полінка – віончелістки. Десятирічна Іванка – піаністка.

Після концерту кореспондентка «Карпатського об’єктива» мала коротку розмову з керівником сімейного ансамблю.

– Пане Олексію, раді вітати Вас у нашому місті. Від себе та усіх присутніх кажу Вам щире «Дякую!» за неймовірне свято духовної музики. Скажіть, будь ласка, як Ви опинилися у Перечині, з якою метою гастролюєте?

– Дякую за таке гарне запитання. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, ми з діточками вперше разом виступили в Мукачеві. Відтоді глядачі, які були присутні на концерті, зокрема і мої колеги, викладачі, стали казати: «У вас така гарна команда, давайте таким сімейним квартетом, квінтетом виступати і нести людям через музику культуру, щастя, радість, пізнання. Ми подумали: «Якщо люди так гарно підтримують нас, то чому б і не спробувати?». Цьогоріч уже виступали з пасхальною програмою у Сваляві, Виноградові, Ужгороді. Сьогодні гастролюємо Перечинщиною, зараз ще їдемо у гірське село Вільшинки. Відтак повертаємося до Мукачева, де в храмі рівноапостольних Кирила і Мефодія маємо вечірнє богослужіння.

– Розкажіть про концертну програму.

– Ми почали показувати людям історичні епохи, тому що у нас мало грають цю музику, і не тільки на Закарпатті, загалом в Україні. Тому ми розпочали з бароко.

– Вибачте, що переб’ю, але дуже хочу поділитися своїми враженнями. Під час концерту в мене було відчуття, що я у старовинному римо-католицькому костелі, де грає орган. Ви дуже вміло передали епохи за допомогою музичних інструментів.

– Ця музика була написана у Римі для католицької церкви, для тих красивих храмів, для тієї акустики. Якщо ми говоримо про Вівальді, який сьогодні прозвучав, а він якраз є представником епохи бароки, то це чудова музика. Він був священником, вів просвітницьку діяльність, навчаючи музиці дітей, сиріт і створюючи такі геніальні твори. Практично його музика була у забутті 300 років.

– Чому так сталося?

– Тому що мода в музиці мінялася, кожні 100-200 років з’являлося щось нове. І ось класицизм замінив бароко. Класицизм – це вже Моцарт, Гайден, Бетховен. Ми грали композитора Вівальді, це епоха бароко, композитора Генделя. У нашому репертуарі є і Бах. Це три такі видатні композитори епохи бароко. Зіграли «Сім слів на хресті» Гайдена. Це дуже красивий, геніальний цикл. Далі ми перейшли в епоху романтизму. Виконали уривок з ораторії «Христос» Ференца Ліста. Це таке велике полотно для хору, для симфонічного оркестру, органу. Виконали твір українського композитора, автора Гімну України Михайла Вербицького «Ангел вопіяше». Відтак – пісню «Чим ближче до тебе, Боже, я йду», яка співається в Успенському соборі Мукачева під час причастя. Цю пісню привезли наші емігранти з Америки. Завершили концертну програму моєю авторською піснею «Христос воскрес», яку присвятив нашим воїнам, захисникам, Героям, які стали ангелами.

Концерт Тулюків – це концерт, у якому присутній дух оптимізму, віри та надії у завтрашнє майбутнє. Це перемога світла над темрявою.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора