Ужгородка вишиває пасхальні сумки

Наші майстрині додумуються до такого, що просто не віриться, як таке взагалі може спасти на думку. Закарпатки вражають креативністю та оригінальними ідеями. Лариса Кравченко з Ужгорода вже майже 10 років займається плетінням різних виробів із ротангу та джуту, а наразі створила новий тренд – прикрашає їх унікальною вишивкою.

У колекції майстрині вироби до різних сезонів та пір року. І це – не тільки кашпо, але й капелюхи та сумки. Більше про своє захоплення ужгородка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з корзини

Пані Лариса завжди любила інтер’єрні дрібнички, прагнула зробити своє житло затишним і комфортним і в пошуках ідей у мережі натрапила на майстер-клас із плетіння корзин.

«Я думала, як прикрасити квіткові горщики. Хотілося чогось незвичного. Переглядала світлини у інтернеті і побачила плетений виріб. Спочатку спало на думку, що то з лози. Я живу у квартирі, у місті, тож умов для лозоплетіння не маю. Але потім зрозуміла, що мова йде про інший матеріал – волокно, із якого можна творити дива. Таким чином одна з кімнат стала для мене майстернею. Я переглядала у інтернеті різні відео і вчилася плести. Відтак поступово перейшла на джут і солому. Усі вони практичні і мають як свої переваги, так і недоліки. Свою першу корзину сплела у 2015 році. Із того часу плела навіть мочалки та декоративні вази», – поділилася майстриня думками з «Карпатським об’єктивом».

За словами жінки, сировину вона купує у онлайн-магазинах, там же замовляє і рафію, з якої виготовляє декор.

«Оздоблювати свої творіння я почала не одразу. Спочатку вони мені подобалися просто формою і я раділа, що у мене виходить. Але з часом, коли почала плести сумочки та капелюшки, зрозуміла, що потрібно для завершення образу додати якісь деталі. На перших етапах це були штучні квіти та інший декор. Але хотілося чогось більш ексклюзивного. І знову ж я почала моніторити мережу, аби придумати щось авторське. Практично випадково натрапила на сайт, де рекламували рафію. Це – дуже міцний натуральний матеріал, який виготовляють із пальм. Із нього можна створювати різноманітні вироби, а також його можна використовувати для вишивки. Вишивати, між іншим, я любила з дитинства, тож ця ідея мене неабияк захопила. Продається рафія, як нитка, у рулонах. Накупувала собі різних кольорів і почала експериментувати. Бездоганно виходило не одразу. Довелось пройти декілька майстер-класів, перш ніж мої роботи почали подобатися мені самій. Але в підсумку не шкодую, бо зараз повністю задоволена усім процесом і насолоджуюся результатом. Кожен аксесуар, доповнений вишивкою, більш багатий на вигляд, більш витончений та яскравий», – наголошує умілиця.

Коли робота стає відпочинком

Вироби ручної роботи для закарпатки є способом самореалізації, бо у своїх виробах вона може передати і власний настрій, і свої таланти.

«Я багато часу займалася не улюбленими справами. Тепер врешті-решт знаю, що знайшла себе. Творчість заспокоює, розслабляє. Кожна нова річ стає кроком до самовдосконалення, таке заняття мене мотивує і робить внутрішньо щасливою. Правду кажуть, що коли ти робиш роботу, яку любиш, то вона стає для тебе відпочинком. Повністю підтверджую, що не відчуваю втоми від рукоділля. Найбільше мені до снаги створювати інтер’єрні композиції для власного помешкання. Але кожна жінка хоче бути модною і стильною, тож аксесуари в моєму житті теж не є другорядними», – наголошує вона.

Робити сезонні сумочки Лариса Кравченко почала тільки два роки тому, але в її колекції нараховується уже майже сотня тематичних виробів.

«Частину своїх робіт я продаю. Не хотілося б,звісно, але змушена, бо матеріали для плетіння недешеві. Тому фантазую, чим здивувати клієнток. Якось одна з них попросила мене сплести не просто сумочку, причепурену квітами, а таку, щоб піти з нею до церкви на Великдень. Форму ми узгодили дуже швидко, а от щодо декору завдання для мене виявилося непростим. Святкова сумочка – це ж не пасхальний кошик… Отже, я довго ламала голову, чим таким незвичним прикрасити уже готову річ. Потім намалювала декілька ескізів із півником, із зайчиком та просто з вербовими гілками та писанками. Їй сподобалися усі три варіанти, але замовила з півником. Результатом жінка була настільки задоволена, що попросила зробити ще дві сумочки з іншими запропонованими мною деталями. Потім одну з них вона подарувала мамі, другу – свекрусі. От саме після цього моменту я вирішила, що чому б не почати прикрашати вироби сезонною вишивкою», – зізналася майстриня.

Пізніше ужгородка почала створювати вже комплекти виробів – сумочку з капелюшком. Найбільше таких у неї у літній колекції.

«Серед наших краянок капелюшки чомусь не дуже користуються великим попитом, а от чешки та угорки залюбки їх купують. Між іншим, маю замовниць і в Німеччині, і в Англії, і в Туреччині, і в Італії, і в Іспанії, і навіть у Аргентині. Найбільше в роботі мені самій імпонують рослинні мотиви – різні квіти, трави, пшениця. Проте часто прикрашаю роботи і птахами та метеликами. Якось навіть одна дівчина замовила сумочку з крокодилом», – зазначила вона.

Серед найбільш цікавих виробів умілиця називає мочалку у вигляді жаби та корзину для білизни у вигляді кенгуру.

«Плела і ведмедика для іграшок у дитячу кімнату хлопчикові, і слоника для білизни у спальню для подружжя, і підставку для алкоголю у формі білочки для чоловіка, і поличку для зошитів школярці у вигляді бегемотика, і багато незвичних виробів. Самій найбільше сподобалася хатка-собачка для кімнатного песика, а також корзина для парасоль у вигляді чобітка з вусами. Оригінальні замовлення мене не лякають, навпаки, не дають розслаблятися і дозволяють шукати свіжі ідеї», – впевнена пані Лариса.

На майбутнє грандіозних планів ужгородка не будує, але дещо нове їй таки хочеться спробувати.

«Мрію навчитися створювати подарункові букети із різних матеріалів. Нині насправді у нашому краї дуже багато хто займається такою творчістю, навіть багатьом вдається заробляти на своєму хобі. У мене ж бажання робити це – виключно для власних потреб, аби радувати своє оточення не просто банальними подарунками, а цікаво оформленими букетами із не лише квітів», – зізналася умілиця.

Марина АЛДОН