Хуст попрощався з загиблим Героєм Василем Дзяпком

2 січня у скорботі хустяни прощалися навіки з земляком, який загинув на війні в останній день 2024 року. Василь Дзяпко поліг 31 грудня під час виконання бойового завдання. У нього залишалася дружина, маленькі донька та син і батьки.

Василь був хорошим механіком

Хустянину було 34 роки. Він був хорошим механіком, займався мотоциклами, а також їх ремонтував. Був мотогонщиком, мав багато друзів. Знайомі пам’ятають його, як неймовірно привітну людину, щирого, доброго, відкритого, взірцевого сім’янина, люблячого сина і батька.

Прощання відбулося у Благовіщенській православній церкві на вулиці Керамічній. Відспівували Героя декілька десятків священників на чолі з єпископом Хустської єпархії Марком.

«Василько був неймовірно скромним хлопцем. Знала його з дитинства. На війну пішов із перших днів повномасштабного вторгнення. Був добровольцем, великим патріотом. Біль роздирає груди і сльози душать. Тепер він у небесному Божому війську. Важко повірити, що більше ніколи не побачу його щиру посмішку», – пригадала про Героя знайома родини пані Марія.

Похорон

Вранці 2 січня хустини зустріли тіло Героя на Красному полі перед в’їздом у місто. Відтак у останню земну дорогу «сумний журавлик» проїхався вулицями Хуста – до вулиці 9 Травня, де Василь Дзяпко провів дитинство та до вулиці Вайди, де жив із сім’єю.

Далі відбулося відспівування Героя у церкві. Крім духівництва проводжали Василя сотні хустин, а також військовий оркестр 128 Закарпатської бригади. Люди навколішках схиляли голови, коли проходила траурна хода. Також на всіх центральних вулицях Хуста, якими рухався кортеж із тілом захисника було вистелено квітами та запалено лампадки вздовж тротуарів.

Відтак поховали Василя Дзяпка із усіма військовими почестями на Алеї Слави на кладовищі в Хусті.

Марина АЛДОН