На Ужгородщині попрощалися з одним із групи підлітків, засуджених за розповсюдження антирадянських листівок до другої річниці Угорської революції

Минулого тижня у 83-річному віці відійшов у засвіти Тібор Пердук, член групи підлітків, які розповсюджували листівки в селі Галоч, неподалік Ужгорода. У 1959 році радянська влада засудила хлопця до відбування дворічного терміну у виправному таборі для дітей. Тібор був найстаршим членом групи, йому вже виповнилося 16. Підлітка засудили разом з покійним Іштваном Пастеллаком, 15-літнім лідером групи, який отримав 5-річний термін. Зрештою обох звільнили достроково: Тібор Пердук вийшов на волю через десять місяців, а Іштван Пастеллак був амністований через рік.

У 1957-му в Галочі неповнолітні хлопці, відчуваючи розпач дорослих через придушення Угорської революції 1956 року, організували групу опору. Тібор Пердук, Іштван Пастеллак, Іштван Деяк, Янош Сані та Ласло Молнар, якому на той час ледь виповнилося 13, у 1958-му були заарештовані й звинувачені в розповсюдженні листівок та приховуванні зброї, боєприпасів і вибухових речовин.

З дослідження історикині Наталії Вараді відомо, що, згідно з обвинуваченням, вони виготовили три антирадянські листівки, у яких до другої річниці революційних подій в Угорщині закликали угорців Закарпаття «об’єднатися й боротися проти радянської влади та комунізму, а також ганьбили радянський уряд і комуністичну партію за втручання у внутрішні справи угорського народу».

У Пердуків під час обшуку вилучили, зокрема, угорську книжку, опубліковану в Будапешті в 1940 році, під назвою «Це Угорщина!» (Ez Magyarország!). На 29-й сторінці видання був портрет колишнього регента Угорщини Міклоша Горті, а на 34-й – фотографія Адольфа Гітлера, Міклоша Горті та угорських солдатів на передньому плані. Серед знімків у шафі зберігалася листівка на ім’я господині будинку Ольги Пердук (Матовчик) із зображенням Міклоша Горті на звороті. За даними дослідження науковиці Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Наталії Вараді, Тібор Пердук «після численних допитів і тривалого слідства 5 квітня 1959 року був засуджений до двох років у дитячій виправній колонії за три листівки й те, що зібрав частково іржаву, непридатну зброю, яка залишилася з часів Другої світової війни. З місця відбування покарання хлопець був звільнений 18 вересня 1959 року. Під вартою перебував 9 місяців 20 днів».

Слідчі КДБ намагалися знайти також дорослого підбурювача, щоб засудити не лише підлітків. Книжку, вилучену під час обшуку, хлопці отримали від колишнього реформатського пастора Галоча Ендре Ґече. Тоді він служив уже в Хусті, у тамтешній церкві. Водночас слідчим стало б у нагоді, якби у справі була, як тоді говорили, «клерикальна нитка», тобто ініціатором акції хлопців виявився б священник. Влада заарештувала пастора, який був абсолютно не причетний до справи, і перевезла його в Ужгород до штаб-квартири КДБ, де його працівники тортурами намагалися вибити зі звинуваченого зізнання. На допиті пастор помер від катувань. У звіті, звичайно, сказано: «4 січня 1959 року Ендре Ґече несподівано помер у в’язниці Закарпатського управління КДБ від серцевого нападу, спричиненого кардіосклерозом та гіпертонією».

Хлопці, які були засуджені неповнолітніми, до розпаду Радянського Союзу зазнали чимало кривди за свої дії. Остаточно були реабілітовані 11 листопада 1991 року. У 1993-му Арпад Ґенц, президент Угорщини, відзначив їх пам’ятною медаллю.

Після закінчення школи Тібор Пердук переїхав із Галоча до Тийглаша й жив там до самої смерті. Працював механіком на залізничній станції в Ужгороді. Мав дружину, дочку, сина, онуків. Він герой для всіх угорців, який мужньо відстоював права та свободу свого народу під час жахливого режиму, хоча й був лише дитиною. Вічна пам’ять!

Жолт Бадо/Badó Zsolt/Kárpátalja hetilap