«Щоб не було страшно тим, хто йде за нами», – нацгвардієць Олег про службу сапера на передовій

Підірвана бронетехніка росіян, мінні пастки для штурмовиків агресора, виживання під ракетними обстрілами та підготовка молодих спеціалістів – на рахунку цього командира інженерно-саперного взводу чимало досягнень, якими можна пишатись. Чоловік ховає обличчя, не називає прізвище і дещо ніяковіє перед камерою, втім поділився своїми історіями.

Старший сержант Нацгвардії Олег прожив в Іспанії понад 20 років. На початку повномасштабного вторгнення він повернувся, аби стати на захист Батьківщини і мобілізувався до підрозділу Національної гвардії на Закарпатті. Ще під час строкової служби він отримав військову спеціальність сапера, і тепер успішно реалізовує ці знання проти загарбників.

«Робота сапера складна. Не можна виділити щось одне. Складно все. Треба просто звикнути до цього. На передовій не буває однакових виходів. Все залежить від ситуації: буває і на животі повземо, і перебіжками, по складній місцевості пробираємось. Міни, звісно, на собі тягнемо. Виконуємо завдання і швиденько повертаємось», – так описує свою роботу нацгвардієць.

Перший бойовий досвід Олег отримав на кордоні Донецької та Луганської областей. Тоді разом зі своєю групою він проводив розвідку, як раптом на бійців посипалися російські ракети – ворог обстріляв бійців з «Граду». Тоді група відступила, однак згодом повернулась, заклала міни, на яких підірвався російський танк.

«Це як лотерея. В тому Серебрянському лісництві були місця, де могли бути танкові прориви ворога. Один з таких напрямків ми й замінували. Згодом росіяни саме там і пішли на штурм наших позицій. Танк підірвався, і вся атака на тому і закінчилась. Бо наявність мін завжди деморалізує противника. Тим більше – втрата бронетехніки під час штурму. Наш підрозділ відмінно виконав завдання», – розповідає сапер.

Але сапери не лише ставлять свої міни, а й знімають ворожі, роблячи проходи для наших штурмових груп. Міни потрібно не тільки знайти, але і знешкодити, щоб на них не підірвались піхотинці й техніка. Тоді сапери працюють перед нашими передовими позиціями.

«Щоб робити проходи сапери працюють і за нулем. Звісно що страшно, але потрібно виконувати цю роботу. Щоб не було страшно тим, хто йде за нами в атаку. Треба просто переборювати цей страх, не панікувати, а просто йти вперед і виконувати свою роботу. У мене немає рецепта, як не боятись. Я просто роблю те, заради чого повернувся на Батьківщину – вибити ворога зі своєї землі», – каже гвардієць.

Олег також навчає молодих закарпатських гвардійців інженерно-саперній справі. Це непростий довгий процес, каже чоловік. У сапера має бути добра фізична підготовка, витримка, обережність, стальні нерви, швидка реакція і винахідливість. Плюс потрібно відточувати навички постановки та знешкодження мін. Тому майбутні сапери тренуються постійно. Бо їхні вміння знадобляться країні й після перемоги. Адже слідом за загарбниками потрібно буде вимести з нашої землі всі вибухонебезпечні предмети, які вони тут залишили.