У неділю закарпатські лялькарі вдруге покажуть верховинську легенду «Останнє туреня»

Новий театральний сезон Закарпатський академічний обласний театр ляльок «Бавка» відкрив прем’єрою вистави «Останнє туреня» за п’єсою Олександра Гавроша. Глядачі тепло сприйняли верховинську легенду, створену за мотивами оповідання грузинського письменника Отії Іоселіані. Після прем’єри відбулося обговорення побаченого.

Директор театру ляльок Мирослав Петій наголосив на унікальності вистави. Адже завжди приємно бути першому. Тому «Бавка» шукає такий матеріал, який не побачиш в жодному іншому театрі. Приємно, що «Останнє туреня» має закарпатський колорит, бо ж виставу повністю створили закарпатці: від автора п’єси до режисера, художниці та акторів.

Драматург Одександр Гаврош розповів, що два роки тому до нього звернувся режисер Олександр Куцик зі своєю давньою ідеєю – втілити на сцені оповідання Отії Іоселіані, але перенісши історію із Кавказу в Карпати. Прочитавши запропоновану притчу, ужгородський письменник запропонував ще далі відійти від сюжету, замінивши головного персонажа – гірського цапа на вже вимерлого в наших горах тура. Так у співпраці з режисером і народилася несподівана верховинська легенда «Останнє туреня».

Заслужений артист України Олекандр Куцик півтора року працював над постановкою вистави. За цей час змінилося троє художниць-постановниць. Кожна з них запропонувала цікаві художні образи, але проблема полягала в їхньому втіленні на сцені. Адже матеріал непростий, дорослий, з підтекстами, а виставу слід грати так, аби її сприймали й діти, основний глядач лялькового театру. Тож не дивно, що і текст п’єси не раз переписувався, і образи ляльок змінювалися.

«Найважче для мене творче завдання, – зізнається Олександр Куцик, – як не повторитися, знайти себе іншого, оновитися. Я намагався відшукати таку стилістику вистави, аби від театру реалістично-побутового піднятися до театру поетичного, містичного. Адже в «Останньому туреняті» закладені вічні проблеми: людина і природа, прагнення до свободи, пошук власної ідентичності. Певна річ, що не все із п’єси увійшло до вистави. Це закономірне явище, бо і Шекспіра не всього ставлять на сцені. Мені подобається творити вистави для родинного перегляду, бо це дає можливість заглиблюватися, розкривати можливості лялькового театру через серйозний матеріал».

Професор Ужгородського національного університету Сергій Федака зауважив, що засніжені полонини у спектаклі йому асоціювалися із різдвяним дійством. Тим паче, що у виставі дія теж відбувається на трьох горизонтальних рівнях, як і у вертепі. Складні ідеї – «Свобода понад усе» та вибір власної ідентичності подані у виставі ненав’язливо, доступно, на рівні дитячого сприйняття. Особливо театральний оглядач відзначив роботу молодої художниці Тетяни Поритко, яка створила ляльки, які надовго запам’ятовуються.

Театрознавець Ніна Малишка наголосила, що «Останнє туреня» має великий творчий потенціал. І ця робота може стати для Олександра Куцика такою ж етапною, як і «Недотепа із Вертепа» за твором Дмитра Кешелі та «У нашім раю на землі…» за поезією Тараса Шевченка.

Начальник департаменту культури Закарпатської ОДА Євген Тищук привітав колектив із яскравою прем’єрою і порадив показати її не тільки на Закарпатті, але й за межами краю.

А другий показ верховинської легенди «Останнє туреня» відбудеться у Закарпатському академічному театрі ляльок «Бавка» у неділю, 10 вересня, об 11.00 та 13.00.

Іванка Когутич, Ужгород