В Інституті електронної фізики відкрили меморіальну дошку видатному закарпатському вченому Отто Шпенику. Фото, відео

У п’ятницю, 14 липня, в ужгородському Інституті електронної фізики відкрили меморіальну дошку Отто Бартоломійовичу Шпенику – першому його директору та засновнику. У цей день йому мало б виповнитися 85 років.

На урочисте відкриття зібралось чимало науковців, серед яких колеги Отто Шпеника: нинішня директорка Інституту електронної фізики Ганна Гомонай, перший проректор УжНУ – Олександр Сливка, декан фізичного факультету УжНУ Володимир Лазур, зав. кафедри квантової електроніки Іван Шафраньош, зав. кафедри теоретичної фізики Мирослав Карбованець, директор Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАНУ Степан Сембер та ін. Серед присутніх був і син видатного науковця – Олександр Шпеник (директор Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ) разом з родиною. Вшанувати Отто Шпеника прийшов і Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бочкаї.

Директорка Інституту електронної фізики Ганна Гомонай розповіла присутнім про те, якою чудовою людиною був Отто Бартоломійович. На початку 90-их років він доклав вирішальних зусиль для створення в Ужгороді Інституту електронної фізики НАНУ, який очолював протягом 25 років. Під його керівництвом Інститут став провідною науковою установою, широко відомою не лише в Україні, а й за її межами.

За словами Ганни Гомонай Отто Шпеник всесвітньо відомий вчений, котрий робив все для того аби фізична наука на Закарпатті була знана на весь світ, і це йому вдалося. Тому і з’явилась ідея встановити йому меморіальну дошку в стінах рідного Інституту. «Завдяки сім’ї науковця, зокрема сина Отто Бартоломійовича – Олександра Шпеника, ми все таки змогли цю ідею втілити в життя» – розповіла Ганна Гомонай.

Декан фізичного факультету УжНУ Володимир Лазур нагадав, що Отто Шпеник став першим академіком Національної академії наук України із Закарпаття, академіком Угорської академії наук.

Зав. кафедри квантової електроніки Іван Шафраньош згадав Отто Шпеника як видатного вчителя та наукового опонента. І водночас дуже скромну людину, про яку ще буде написано чимало наукових праць.

Директор Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України Степан Сембер (мер Ужгорода у 1998 – 2002), котрий у роки створення Інституту електронної фізики обіймав посаду заступника міського голови розповів, як на початку 90-их років Отто Шпеник, не знаючи його особисто, звернувся по допомогу. Це були важкі часи, і саме напередодні створення Інституту зупинилось фінансування цього проекту. Але Отто Шпеник не опустив рук, і доклав усіх зусиль аби навіть у таких умовах довести справу до кінця. За словами Степана Сембера він як міг допоміг у створенні Інституту електронної фізики, і з тих пір багато років дружив із Отто Шпеником до самої його смерті.

          Син видатного науковця Олександр Шпеник розповів, що його батько жив Інститутом, і у родині навіть жартували, що його він більше любив ніж своїх дітей. «Що звичайно, неправда!» – тут же наголосив він, однак підкреслив, що цей жарт передає суть наскільки його батько любив свою роботу та сам Інститут.

Отто Бартоломійович Шпеник народився 14 липня 1938 року, в місті Мукачево. Там закінчив середню школу, і в 1956 – 1961 роках навчався на фізико-математичному факультеті Ужгородського державного університету. Багато років пропрацював в ужгородському університеті та академії наук УРСР. Був членом експертної ради ВАК України, входив до складу секції фізики Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, членом бюро Відділення фізики і астрономії НАНУ, тривалий час очолював Закарпатське фізичне товариство, був головою Закарпатського відділення Малої академії наук.

Академік Отто Шпеник – автор і співавтор понад 420 наукових праць, у тому числі 5 монографій та 6 винаходів. Під його керівництвом захищено 16 кандидатських дисертацій, троє його учнів стали докторами наук. За значний внесок у розвиток науки та плідну науково-організаційну діяльність О.Б. Шпеника відзначено державними нагородами – орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів (1998, 2008) і князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004). Він – почесний громадянин міста Ужгород,  мав  звання Соросівського професора (1994), був іноземним членом Угорської академії наук і входив до складу президії Всесвітньої ради угорських професорів. 29 вересня 2020 року, на 82 році життя, серце видатного науковця зупинилося.

Руслан ФАТУЛА

Відео: Дмитро Мись