«Захотілось посадити багато тюльпанів для Коханого», – каже дружина загиблого військового Лєна Жук

У Мукачеві квітне Алея тюльпанів. Її появі у місті передувала трагедія – загибель на війні з російськими окупантами, чудового сім’янина, ековолонтера та справжнього патріота Романа Жука. Тюльпани восени 2022 року висадили небайдужі мукачівці, за ініціативи дружини – Лєни Жук.

Саме ці квіти, розповідає жінка, стали символом їхнього кохання. Роман Жук часто, будучи ще на фронті, відправляв дружині фото та відео з тюльпанами, зі словами: «Усі для тебе, кохана!»

«Коли була підготовка до похорону, то я розуміла, що люди можуть нести різні вінки, в тому числі й пластикові. А я цього дуже не хотіла. Тоді попросила про живі квіти, тюльпани або їх цибулинки. Мені захотілось посадити їх багато для свого Коханого. Так народилася Алея із 13000 тюльпанів для Романа Жука перед Мукачівським Державним Університетом – місцем, де зародилось наше кохання», – розповідає Лєна Жук.

Увесь цей час містяни жили в очікуванні – якою буде Алея тюльпанів на пам’ять про Романа Жука. Викладали в інтернет появу перших паростків, потім пуп’янків, а згодом і самих квітів. І справді, ця алея стала чудовою локацією для весняних фотосесій та місцем сили для родини Жуків. Як розповідає Лєна, їй дуже хочеться, аби алея стала символом кохання, такого чистого і неземного, яке було у них із Романом.

«Коли ми з дітьми приїхали з-за кордону і прийшли подивитись, як розквітла алея, то побачили пару закоханих, що трималася за руки та прогулювалася біля алеї. Саме таку картину я і мріяла тут побачити. Хочу, аби закохані, й не тільки, проводили тут свій час та милувалися квітами. Аби тут панувала любов!» – додає жінка.

13 тисяч цибулин проросли чудовим цвітом. Більшість тюльпанів – темно-червоні, але є ділянка з різними сортами.

Та, на жаль, деякі несвідомі мукачівці не обмежились фотографією чи спогляданням прекрасного. Люди почали зривати тюльпани, висаджені на пам’ять про Романа. Цей факт неабияк засмучує Лєну Жук. Окрім того, нещодавно вночі мукачівець наїхав автівкою та пошкодив пам’ятну табличку, що встановлена біля тюльпанів.

«Якось, як я була маленькою, то хотіла допомогти мамі, зробити сюрприз і помити вікна. У нас були старі дерев‘яні рами. І, коли я відкривала вікно, рама внизу розійшлась і випало та побилось скло. На звук прибігли мама і тато. Мама одразу почала сваритись за шкоду, якої я завдала. А тато спитав: «Ти ціла? Не поранилась?» Я, певно, однією з останніх дізналась про події на Алеї. Але найперше спитала, чи ніхто не постраждав. Хочу жити в безпечному місті! Не вважаю, що нормальним є заходити у мій двір та обривати посаджені мною квіти. Обривати квіти біля університету, висаджені на честь Воїна, який віддав усе, щоб інші могли мирно гуляти містом. Або їздити так, щоб наражати на небезпеку оточуючих!» – зазначає жінка.

А взагалі про гарне квітуче місто та країну мріяв і сам Роман. Його бажання завжди супроводжувалися вчинками, тому в пам’яті багатьох він залишиться чуйним та веселим екоактивістом. Зараз же спільні проєкти продовжує втілювати в життя Лєна Жук. Серед них екологічна ініціатива з порятунку Вільшанського водосховища.

«На пам‘ять про Романа я борюсь за Берег Закарпатського Моря. Роман мріяв, щоб це місце було вільним від сміття та мало такий природоохоронний статус, щоб ще не одне покоління українців змогло приїхати на цей берег, торкнутись до його краси, відчути його силу та віднайти внутрішню гармонію. На екопікніки-прибирання від CHYSTO.DE?! приїздять майже з усієї України. За 2022-й рік на екопікніках побували сотні людей, які були вимушені покинути свої домівки через війну. Усі вони прибирали українську землю, незважаючи на те, що вона не біля їхнього дому! Усі вони прибирали її, бо вона українська і належить українському народу! Кожен із нас має право на Берег Закарпатського Моря, а Роман Жук має право на те, щоб усі ми разом здійснили Його мрію про те, що і Його діти вільно гуляли колись цим берегом зі своїми дітьми, бо Він віддав за нас найдорожче – життя», – додає Лєна Жук.

Роман Жук не хотів, аби його називали героєм, бо завжди вважав своє бажання боронити Україну нічим іншим як обов’язком. Пішов воювати, аби зброю до рук не довелося брати його синам – Серафиму та Устиму.

Роман Жук загинув, боронячи Україну, 26 травня 2022 року. Йому було 34 роки.

Ірина ГРАБКО