Діти переселенців, що знайшли притулок на Закарпатті, – в Будапешті

Двадцять підлітків з родин, які вимушено покинули домівки в районах бойових дій і зараз знайшли притулок в нашому краї, у ці дні приїхали на відпочинок у столицю Угорщини.

Сюди їх запросила Баптистська служба допомоги. У п’ятницю юні українці побували в парламенті, оглянули зали, де проходять засідання Національних зборів. А потім на них чекав несподіваний сюрприз – політ на величезній повітряній кулі. Правда, зважилися сісти до неї не всі, лише найбільш хоробрі, й вони не пожалкували за свій вчинок: з висоти 150 метрів відкривалася чудова панорама столиці, з її духовними храмами, дивовижними площами, парками, неповторним Дунаєм.

Сьогодні, в суботу, на юнь чекає цікава подорож до знаменитого зоопарку та цирку.

Програму “Культурні екскурсії по столиці” започаткували вісім років тому. З початку війни у ній взяли участь діти з родин закордонних угорців, насамперед Закарпаття, а торік долучилися їх ровесники з інших регіонів України, яким довелося покидати рідні домівки й рятуватися від війни на Закарпатті.

Координатор програми Дежев Баріц розповів, що її мета однозначна: допомогти підліткам забути на деякий час страхи й біль, моральні травми, що принесла війна.

Підібрати кандидатів на поїздку допомогли благодійні організації краю, зокрема католицький Карітас. Критерій був один – наявність закордонного паспорта. Прикро, але його мали не всі, а виготовити новий за стислі строки досить проблематично.

Хлопчина з Харкова, якого з сім’єю розмістили в одному зі спеціальних притулків у Тячеві, поділився, що дуже зрадів поїздці до Будапешта, бо, крім рідного міста та Києва, ще ніде не бував. З дітьми до столиці Угорщини приїхали й дорослі, котрі їх супроводжують. Одна жінка теж вирішила обмінятися враженнями.

“Мені разом з донькою та восьмимісячною онукою довелося спішно покидати Краматорськ, який піддавався регулярним обстрілам гармат агресора,- каже вже молода бабуся.- Росіяни навіть на кілька місяців захопили місто, але відтак їх звідти вибили українські бійці. Не хочеться знову повертатися в те пекло. Але всі віримо в нашу перемогу.”

Микола Горват